ответ:На українських землях, які входили до складу Російської імперії, істотний внесок у вирішення питань збереження культурної спадщини зробили наукові товариства, губернські вчені архівні комісії та статистичні комітети, зокрема, Київська археографічна комісія, Київське товариство старожитностей і мистецтв, Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва, Київське церковно-археологічне товариство, Товариство дослідників Волині, Харківське історико-філологічне товариство, Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет та ін. Значна пам'яткоохоронна діяльність була пов'язана також із підготовкою і проведенням на теренах України Археологічних з'їздів. У Західній Україні, що перебувала у складі Австро-Угорщини, зокрема в Галичині, протягом 19 — початку 20 ст. діяли центральна та місцеві громадські комісії з вивчення й охорони пам'яток архітектури, історії та мистецтва. Значну увагу збереженню укр. старовини приділяло Наукове товариство імені Шевченка. Однак наслідком перебування українських земель у складі інших держав стало вивезення до столиць метрополій найцінніших пам'яток, особливо до Санкт-Петербурга і Москви у зв'язку з діяльністю на теренах України Імператорської археологічної комісії та Московського археологічного товариства.
1917 за Української Центральної Ради та Української Народної Республіки розпочали діяльність Центральний комітет охорони пам'яток старовини і мистецтва в Україні та відділ музеїв і охорони пам'яток старовини й мистецтва генерального секретарства (згодом — народного міністерства) освітянських справ, Київський археологічний інститут. 1918 за Української Держави справа контролю за вивченням та збереженням старожитностей покладалася на відділ охорони пам'яток старовини і мистецтва у складі головного управління мистецтв і національної культури. 1919—20 нагляд за пам'ятками здійснювало народне міністерство народної освіти УНР, а в прифронтових районах — культурно-освітній відділ при головній управі Генерального штабу військ УНР. На територіях, контрольованих радянською владою, діяв Всеукраїнський комітет охорони пам'яток мистецтва і старовини при народному комісаріаті освіти УСРР.
изначально Речь Посполитая - государство с достаточно современными органами власти (сейм, как аналог парламента) на тот момент, но под давлением трёх держав из вне (Россия, Пруссия и Австрия) постепенно привели королевство в упадок, а потом и разделили. Свой закат она получила, что тоже важно, в 17-ом веке, когда Россия (она же Московия, Русское царство и Московское царство) сначала победила в 1618-ом году и заключила выгодное Деулинское перемирие, потом победила в Смоленской войне (1632-ой - 1634-ый года) и после этого бить Польшу стало мейнстримом 17-ого и 18-ого веков, что закончилось сначала временным её подъёмом в конце антишведской коалиции (для России в северной войне), но после её продолжили бить и уже по разным причинам: евреи, притеснение православных, притеснение русских, притеснение казаков, защита католиков, защита поляков, защита протестантов и т.д., как говорится: "Кто во что горазд" После этого Польша постепенно исчезла, конечно данные каждой из сторон территории бывшей польской республики не удовлетворяли никого (Россия хотела западную Украину, Австрия центральную Польшу и западную Беларусь, а Пруссия всю Прибалтику и оставшийся запад в виде той же центральной Польши), что в какой-то мере станет началом будущей первой мировой войны помимо балканского вопроса.
ответ:На українських землях, які входили до складу Російської імперії, істотний внесок у вирішення питань збереження культурної спадщини зробили наукові товариства, губернські вчені архівні комісії та статистичні комітети, зокрема, Київська археографічна комісія, Київське товариство старожитностей і мистецтв, Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва, Київське церковно-археологічне товариство, Товариство дослідників Волині, Харківське історико-філологічне товариство, Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет та ін. Значна пам'яткоохоронна діяльність була пов'язана також із підготовкою і проведенням на теренах України Археологічних з'їздів. У Західній Україні, що перебувала у складі Австро-Угорщини, зокрема в Галичині, протягом 19 — початку 20 ст. діяли центральна та місцеві громадські комісії з вивчення й охорони пам'яток архітектури, історії та мистецтва. Значну увагу збереженню укр. старовини приділяло Наукове товариство імені Шевченка. Однак наслідком перебування українських земель у складі інших держав стало вивезення до столиць метрополій найцінніших пам'яток, особливо до Санкт-Петербурга і Москви у зв'язку з діяльністю на теренах України Імператорської археологічної комісії та Московського археологічного товариства.
1917 за Української Центральної Ради та Української Народної Республіки розпочали діяльність Центральний комітет охорони пам'яток старовини і мистецтва в Україні та відділ музеїв і охорони пам'яток старовини й мистецтва генерального секретарства (згодом — народного міністерства) освітянських справ, Київський археологічний інститут. 1918 за Української Держави справа контролю за вивченням та збереженням старожитностей покладалася на відділ охорони пам'яток старовини і мистецтва у складі головного управління мистецтв і національної культури. 1919—20 нагляд за пам'ятками здійснювало народне міністерство народної освіти УНР, а в прифронтових районах — культурно-освітній відділ при головній управі Генерального штабу військ УНР. На територіях, контрольованих радянською владою, діяв Всеукраїнський комітет охорони пам'яток мистецтва і старовини при народному комісаріаті освіти УСРР.
Объяснение:
ответ: вот почему:
Объяснение:
изначально Речь Посполитая - государство с достаточно современными органами власти (сейм, как аналог парламента) на тот момент, но под давлением трёх держав из вне (Россия, Пруссия и Австрия) постепенно привели королевство в упадок, а потом и разделили. Свой закат она получила, что тоже важно, в 17-ом веке, когда Россия (она же Московия, Русское царство и Московское царство) сначала победила в 1618-ом году и заключила выгодное Деулинское перемирие, потом победила в Смоленской войне (1632-ой - 1634-ый года) и после этого бить Польшу стало мейнстримом 17-ого и 18-ого веков, что закончилось сначала временным её подъёмом в конце антишведской коалиции (для России в северной войне), но после её продолжили бить и уже по разным причинам: евреи, притеснение православных, притеснение русских, притеснение казаков, защита католиков, защита поляков, защита протестантов и т.д., как говорится: "Кто во что горазд"
После этого Польша постепенно исчезла, конечно данные каждой из сторон территории бывшей польской республики не удовлетворяли никого (Россия хотела западную Украину, Австрия центральную Польшу и западную Беларусь, а Пруссия всю Прибалтику и оставшийся запад в виде той же центральной Польши), что в какой-то мере станет началом будущей первой мировой войны помимо балканского вопроса.