Одне з нових семи чудес світу — Велика Китайська стіна. У тому, що вона «Велика» сумніватися не доводиться — 8851,9 км довжини з урахуванням вигинів і відгалужень, cредня ширина стін 5,5 м (6,5 м біля основи), висота в різних місцях доходить до 10 метрів. На відстані до 200 метрів (стільки приймали за «політ стріли») один від одного по всій довжині стіни розташовані сторожові вежі. Основним призначенням цих веж було оповіщення про настання ворога. Так вночі оповіщення про тривогу передавалося від однієї башти до іншої за до розпаленого вогню, вдень за до димів. Як величезна кам’яна змія, Велика Китайська Стіна виходить з Жовтого моря і відповзає прямо в піски пустелі Гобі, через весь Північний Китай. Історія створення одного з середньовічних чудес світу йде у III століття до н.е. До влади в Китаї прийшов імператор Цинь Шихуанді, який об’єднав між собою ворогуючі держави, встановивши в піднебесній єдину владу. Наприкінці III століття до н.е. він наказав збудувати стіну, щоб позначити межі єдиної держави та убезпечити Китай від набігів північних кочівників. Будівництво з перервами тривало до 1640-х років (кінець правління династії Мін).
В 1610 году, в разгар Смутного времени, напуганные крестьянско-казацкими бунтами бояре призвали поляков. По договору от 4 февраля 1610 года, заключённому под Смоленском между королём Сигизмундом и русским посольством, королевич Владислав IV должен был занять, после принятия православия, московский престол. После низложения Василия Шуйского летом 1610 года московское правительство (Семибоярщина) признало Владислава царём и даже приступило к чеканке монет от имени «Владислава Жигимонтовича». Но Владислав православия не принимал, в Москву не прибыл и не был венчан на царство. В октябре 1612 года в Москве было низложено боярское правительство королевича Владислава. А в 1613 году царём был избран Михаил Фёдорович. Тем не менее, Владислав не отказался от своих прав на московский престол. На московский поход Владислава вдохновил глубокий рейд внутрь России пана Лисовского в 1615 году, который с малочисленным отрядом лисовчиков легко кольцом вокруг Москвы от Брянска и Орладо Костромы и Мурома и вернулся обратно в Польшу. Решение о походе на Москву принял варшавский сейм летом 1616 года. Военным руководителем похода был назначен великий гетман литовский Ян Кароль Ходкевич. В апреле 1617 года двадцатидвухлетний Владислав выступил из Варшавы.
