Отрии, и лупи олиш 1. Про яку подію йдеться в джерелi Nо 1? Яким є ставлення гетьмана до цієї
події, що він засуджує й до чого закликає? 2. Як гетьман ПОЯСНЮЄ причини при-
ЙНЯТТЯ турецької зверхності (джерело № 2)? •3. Як тексти листів свідчать про
позицію гетьмана? •4. Яке місце в перебігові Руїни відігравали обидві події?
Розробки уроків Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Історія України опорні конспекти 7 клас
Внутрішня політика Володимира Мономаха
1. Зменшив лихварські відсотки, обмежив свавілля лихварів.
2. Обмежив права багатих над селянами.
3. Дбав про покращення становища міських та сільських низів.
4. Сприяв зміцненню політичної єдності держави.
5. Зміцнив позиції Київської держави, дипломатичними методами і військовою силою домігся визнання своєї влади практично всіма князями.
6. Продовжив удосконалення управління державою.
7. Розробив “Статут”, або доповнення до юридичного кодексу конів “Руська правда”.
8. Відродження переживала столиця держави — місто Київ, де було споруджено міст через Дніпро, нові храми, чимало інших будівель.
9. Централізація держави сприяла соціально-економічному розвитку: розвивалося сільське господарство й ремісниче виробництво, пожвавилася торгівля, виникали нові й розбудовувалися старі міста.
10. Йому вдалося на деякий час відновити в повному обсязі державу Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Объяснение:У 983 р. князь Володимир здійснив похід на ятвягів (племена наближені до литовців), які жили у межиріччі середньої течії р. Німан та верхів'ями р. Нарев. Кампанія була вдалою і зазначена територія була зарахована до складу Києворуської держави.
У літописі 985-й рік описаний як рік переможного походу князя Володимира на Волзьку Булгарію. Результатом походу було укладення мирного договору, умови якого нам ближче не відомі, однак слова Добрині, сказані князю Володимиру, дають підстави сумніватися у великій успішності цієї кампанії. Добриня заявив: "Оглядав я колодників (полонених), і всі вони є в чоботях. Сим данини нам не платити, підемо оба шукати тих, що в постолах". Отже, данини на волзьких булгар накласти не вдалося, а отже не можемо говорити про підконтрольність цієї території Києву. Водночас укладений мир був підкріплений одруженням князя з булгарською княжною, яка стала матір'ю майбутніх князів Бориса і Гліба. У тісних і добросусідських стосунках із Києвом була зацікавлена і сама Волзька Булгарія, котра багатіла на транзитній торгівлі між Заходом і Сходом, а тому потребувала спокою і миру. Але безхмарності досягти не вдалося. Відомі ще два походи руських військ на Волзьку Булгарію у 994 і 997 рр. Під 1006 р. є згадка про нову русько - булгарську угоду, в якій1 особливе місце належало правам та привілеям руських купців.
Після походу 985 р. на булгар руські війська спустилися вниз по Волзі, до кінця розорюючи існуючі ще там хозарські поселення, але укріпитися в пониззі Волги князь Володимир не зміг через присутність там військ Харезмшаха.
За долгое время своей политической деятельности Юлий Цезарь совершенно определённо уяснил себе, что одним из основных зол, вызывающих тяжкую болезнь римского государственного строя, является неустойчивость, бессилие и чисто городской характер исполнительной власти, эгоистический и узкопартийный и сословный характер власти сената.
С первых моментов своей карьеры он открыто и определённо боролся и с тем, и с другим. И в эпоху заговора Катилины, и в эпоху экстраординарных полномочий Помпея, и в эпоху триумвирата Цезарь проводил сознательно идею централизации власти и необходимость разрушить престиж и значение сената. Цезарь начал свою политическую деятельность как лидер демократии. По мнению Моммзена, Цезарь как глава партии популяров "высоко держал ее знамя в течение тридцати лет, никогда не меняя и не скрывая своих убеждений; он оставался демократом даже тогда, когда сделался монархом". Однако главной опорой Цезаря была все-таки армия.Единоличность, насколько можно судить, не казалась ему необходимой: аграрная комиссия, триумвират, затем дуумвират с Помпеем, за который Юлий Цезарь так цепко держался, показывают, что он не был против коллегиальности или деления власти.