Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.
Раб не имеет ничего... даже его жизнь не в его власти. Мы были рабами, мы знали, что нас ждет дальше, пустое существование с целью служения хозяевам, а потом избавительная смерть. Наши родные, многие даже не верят что уже когда то с ними встретятся. Моя жена, сын... увижу ли я их когда-нибудь... Нет так не может продолжаться нам нужно бежать, убить этих сволочей и сбежать. Вперед к свободе. Я начал искать тех же кто думает так же, так как одному сбегать было глупо, благо таких как я было не мало. и вот нас набралось около семи десятков и мы стали разрабатывать план побега и выжидать предстоящего дня. Через 4 недели я случайно услышал как стража перешептывалась что знает о предстоящем восстание. Нет ! Не ужели среди нас завелась крыса которая предала нас... мы больше не можем ждать, надо бежать сегодня. Побег был сложен, запертые ворота, усиленная ограда, но они не смогли сдержать нас. Под покровом ночи мы проникли на кухню и вооружились ножами и другими подручными материалами. Подкрались к воротам и как только стражник повернулся я бросился к нему и воткнул ему нож в спину, чувствую как по руке потекла его горячая кровь. Убрав остальных охранников мы ринулись на волю со всех ног бросившись к подножию вулкана, бегая в ночи не разбирая дорого. Наконец взобравшись на вершине Везувия мы сели отдыхать обсуждаю дальнейшие наши действия. Общим голосованием с умиртвлением несогласных мы выбрали нашим лидером Спартака
Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.