Становление Византии как самостоятельного государства можно отнести к периоду 330—518. В этот период через границы на Дунае и Рейне на римскую территорию проникали многочисленные варварские, преимущественно германские племена.В 1459 году папа римский Пий II созвал в Мантуе собор для обсуждения Крестового похода с целью освобождения Константинополя. Но поход так и не состоялся. С падением Византии на востоке в молодом Московском княжестве стала распространяться теория "Москва - Третий Рим". Ее правители считали себя как духовными, так и политическими приемниками павшей Византии. Чтобы закрепить за собой этот титул был заключен брак между Русским князем Иваном III Васильевичем и Софией Палеолог.
Політичні і соціальні зміни, які відбулися в Україні в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст., були спричинені в першу чергу новою геополітичною ситуацією у Центральній та Східній Європі. Наприкінці ХVIIІ ст. перестала існувати Річ Посполита, до складу якої входила велика частина правобережних українських земель аж до Дніпра. На південних кордонах зникло Кримське ханство (приєднане до Російської імперії у 1783 р.), яке наприкінця ХV ст. становило постійну воєнну загрозу для населення України. Почався процес внутрішньої консолідації більшості українських земель у складі Російської імперії. Однак до середини ХІХ ст. ця територія все ж залишалася політично й економічно дезінтегрованою. Тому однією з найхарактерніших ознак становища українських земель у складі Російської держави був регіоналізм – виділялися чотири великих регіони, котрі відрізнялися суспільно-політичним і культурним становищем: Лівобережна Україна, Слобожанщина, Правобережжя та Південна (Степова) частина.
С падением Византии на востоке в молодом Московском княжестве стала распространяться теория "Москва - Третий Рим". Ее правители считали себя как духовными, так и политическими приемниками павшей Византии. Чтобы закрепить за собой этот титул был заключен брак между Русским князем Иваном III Васильевичем и Софией Палеолог.
Політичні і соціальні зміни, які відбулися в Україні в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст., були спричинені в першу чергу новою геополітичною ситуацією у Центральній та Східній Європі. Наприкінці ХVIIІ ст. перестала існувати Річ Посполита, до складу якої входила велика частина правобережних українських земель аж до Дніпра. На південних кордонах зникло Кримське ханство (приєднане до Російської імперії у 1783 р.), яке наприкінця ХV ст. становило постійну воєнну загрозу для населення України. Почався процес внутрішньої консолідації більшості українських земель у складі Російської імперії. Однак до середини ХІХ ст. ця територія все ж залишалася політично й економічно дезінтегрованою. Тому однією з найхарактерніших ознак становища українських земель у складі Російської держави був регіоналізм – виділялися чотири великих регіони, котрі відрізнялися суспільно-політичним і культурним становищем: Лівобережна Україна, Слобожанщина, Правобережжя та Південна (Степова) частина.
Объяснение: