ответьте на вопрос:
1. Какие положительные и отрицательные последствия для развития украинской культуры мало пребывания Украины в составе Литвы и Польши?
2. Какое влияние имела борьба украинского народа против иноземных поработителей на украинскую культуру XIV-XVI вв.?
3. Какое значение казачества в утверждении культурной самобытности украинского народа?
4. В чем заключается значимость творчества писателей-поле¬мистив XVI в.?
5. Как сказалось возникновения книгопечатания на развитии куль¬туры и образования в Украине?
6. Назовите важнейшие центры образования в Украине в ХIV - первой половине XVII в.
7. Охарактеризуйте казацкую ментальность.
Понятие закона в республиканском Риме. В древнем Риме законом являлось решение комиций — народного собрания (populus) того или иного вида (по куриям, центуриям, трибам). Для полной силы закона требовалось содействие трех органов римского государства. Такими являлись:
(1) Магистрат, имевший право созывать народное собрание (консул, диктатор, претор), должен был сначала выработать письменный проект закона , ис закона.
(2) Народ, собранный магистратом в комиций, мог принять или отвергнуть проект целиком, но не обсуждал его, так что весь процесс прохождения закона сводился к вопросу магистрата, предлагающего закон, и положительного или отрицательного ответа со стороны народа («как просишь» ), или «стою на старом законе».
(3) Наконец, закон, предложенный магистратом и принятый народом, нуждался в ратификации или одобрении со стороны сената. Принятые таким образом законы носили название. Ис законам противополагались к концу республики законы, устанавливавшиеся по делегации законодателя полководцами в завоеванных провинциях.
Незважаючи на співпрацю лівобережного гетьмана, московський цар, так само як і під час Полтавської битви, не довіряв Скоропадському, підозрюючи, що той може об'єднатися з Пилипом Орликом. Саме тому до місць дислокації основних сил лівобережного козацького війська у Гадячі, Сорочинцях, Золотоноші та Чигирині були введені московські підрозділи.
Терор супроти мазепинців та їхніх родин, депортованих у Сибір, конфіскація їх маєтків і нахабна роздача награбованого московськими вельможам, створення в Україні величезних латифундій Олександра Меншикова, чужих достойників й обмеження права земельних надань гетьмана, численні й чимраз більші мобілізації козаків і посполитих на важкі будови військових укріплень, каналів (Ладога, Волга-Дон) і нової московської столиці Петербургу — все це буквально паралізувало діяльність українського уряду.
Нарешті, 1722 року Петро І утворив Малоросійську колегію, яка значно обмежувала владу гетьмана й права українського уряду. Економічна політика Московського царства в Україні по 1709 р. набирає виразно колоніального характеру: обмежуються або й забороняються торгові відносини Гетьманщини з Західною Європою, чорноморськими країнами й Запоріжжям, гальмується розвиток української промисловості (зокрема гутницької й салітряної); економічне і фінансове життя Гетьманщини піддається під монопольний контроль московського уряду й купецтва. Чималих утисків зазнає також культурне і церковне життя (зокрема заборона українського друку 1720). Все це погіршувало політичну й моральну атмосферу країни, тероризувало українську людність, сприяло численним доносам на гетьмана та його уряд, кінець-кінцем дезорганізувало українське національне й громадське життя.