ответьте на вопросы: 1. Как происходила депортация народов СССР в Казахстан?
2. Почему было несколько этапов депортации?
3. Почему в период депортаций были сломлены судьбы целых народов?
4. Почему в 50-х годах XX века депортированным народам разрешили вер-
нуться на родину?
Русско-шведская война 1741-1743 гг. была начала Швецией в надежде отвоевать утраченные в Великой Северной войне 1700-1721 гг. территории. За 20 лет родилось новое поколение, грезившее отплатить русским, удалось сформировать новую армию. Но время для реванша было явно неудачным. Все шведские силы составляли всего 15 тысяч человек, а Россия еще в 1739 году закончила очередное противостояние с Турцией и могла собрать все свои войска в кулак. Надежды на растерянность после смерти в 1740 году императрицы Анны Иоанновны тоже оказались беспочвенны. Швеция оказалась заложницей собственных амбиции
За 20 лет воспоминания о поражении от войск Петра I успели забыться. Новое поколение шведских политиков жаждало реванша. В 1739 году в риксдаге победила «партия шляп». Сейчас бы ее назвали «партией ястребов» — это была фракция, выступавшая за военный реванш.
Наряду с военными приготовлениями предпринимались и политические шаги. Шведский посол Э. М. фон Нолькен и французский маркиз де ла Шетарди пытались добиться от Елизаветы возвращения отобранных царем Петром территорий. В обмен они обещали в захвате власти. Добиться письменного согласия будущей императрицы не удалось, хотя на она была согласна.
Объяснение:
Ось основні причини того, що Китай став напівколонією:
1) Поразки Китаю в опіумних війнах;
2) Через нерівні та невигідні для Китаю договори та угоди;
3) Внутрішні протиріччя та проблеми. Росла соціальна напруженість, спалахували повстання. У 1850 році релігійна секта тайпінів організувала повстання в провінції Гуансі проти маньчжурського режиму.
4) Держави, які не брали участі у безпосередніх війнах з Китаєм, користувалися його хитким положенням. Росія, формально не брала участь у другій «опіумній війні», однак отримала з неї великі вигоди. За додатковим російсько-китайським договором 1860 року, до Російської імперії відходив весь Уссурійський край, «відкривалися» для російської торгівлі міста Пекін, Урга, Калган і Кашгар. Російський імператор отримав право призначення консулів в Пекіні та інших містах Китаю.
5) В результаті «опіумних війн» і придушення Тайпінського повстання Великобританія, Франція, США і Росія зміцнили і істотно розширили свої позиції в Китаї. Торгові права і пільги були надані пізніше також Пруссії, Данії та іншим західноєвропейським державам.
До початку XX століття Китай був класичним прикладом напівколонії. Колоніальні держави через своїх радників контролювали політику цінського двору, їх збройні сили перебували в критичних центрах країни. Вони мали широку мережу поселень, концесій, контролювали китайські митниці, користувалися правом консульської юрисдикції. Ключові галузі промисловості були під контролем іноземців. Національна промисловість розвивалася повільними темпами. Інтереси національної промисловості і буржуазії приходили в гостру суперечність із іноземними інтересами в країні.