1.Вели́кое переселение наро́дов — условное название совокупности этнических перемещений в Европе в IV—VII веках, главным образом с периферии Римской империи, инициированное вторжением гуннов с востока в середине IV века н. э.
2.Основные направления переселения гуннов: переселение на Южный Казахстан и Түркістан и Балхашю.
3.Изменения в германском обществе Активные войны, торговля, в особенности с германскими племенами привели к качественным изменениям внутри германского сообщества. Стало усиливаться социальное расслоение германских племен. Выделение знати и профессиональных дружин в обществе. Вождям и дружинникам для подкрепления их статуса нужны были удачные набеги на богатые римские провинции. Растет уровень их консолидации против Рима. Рим вынужден использовать варварские племена как федератов, заключать с ними договор и расселять вдоль границ империи. Для варварских вождей открылся новый путь к славе и богатству. Особенно это проявилось после поражения римлян под Адрианополем в 378 году. Так варвары стали переходить на пустеющие земли империи, а их вожди стали достигать высоких постов в римской структуре. Эти процессы были неотъемлемо связаны с упадком Римской империи.
Ярлик — письмовий указ, грамота хана Золотої Орди. Дозвіл руським князям правити тими чи іншими землями.
8) ясир- пленные[1], которых захватывали турки и крымские татары во время походов на русские, украинские, польские, валахские, молдавские земли, а также калмыки, ногайцы и башкиры во время походов на оседлые поселения Поволжья, Урала и Сибири[2] с XV — до середины XVIII века
Га́лицько-Воли́нське, або Ру́ське королі́вство — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля) а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство
1.Вели́кое переселение наро́дов — условное название совокупности этнических перемещений в Европе в IV—VII веках, главным образом с периферии Римской империи, инициированное вторжением гуннов с востока в середине IV века н. э.
2.Основные направления переселения гуннов: переселение на Южный Казахстан и Түркістан и Балхашю.
3.Изменения в германском обществе Активные войны, торговля, в особенности с германскими племенами привели к качественным изменениям внутри германского сообщества. Стало усиливаться социальное расслоение германских племен. Выделение знати и профессиональных дружин в обществе. Вождям и дружинникам для подкрепления их статуса нужны были удачные набеги на богатые римские провинции. Растет уровень их консолидации против Рима. Рим вынужден использовать варварские племена как федератов, заключать с ними договор и расселять вдоль границ империи. Для варварских вождей открылся новый путь к славе и богатству. Особенно это проявилось после поражения римлян под Адрианополем в 378 году. Так варвары стали переходить на пустеющие земли империи, а их вожди стали достигать высоких постов в римской структуре. Эти процессы были неотъемлемо связаны с упадком Римской империи.
Объяснение:
8) ясир- пленные[1], которых захватывали турки и крымские татары во время походов на русские, украинские, польские, валахские, молдавские земли, а также калмыки, ногайцы и башкиры во время походов на оседлые поселения Поволжья, Урала и Сибири[2] с XV — до середины XVIII века
Га́лицько-Воли́нське, або Ру́ське королі́вство — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля) а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство