Відстеживши мутації в ДНК бактерії, археологи і генетики спільно змогли відновити хронологію епідемії і зрозуміти, звідки з'явилася хвороба, яка знищила половину населення Європи.
Жертвами "Чорної смерті" стали десятки мільйонів людей, а повторні спалахи захворювання тривали аж до кінця XVIII століття.
РЕКЛАМА
Найбільш ранній зразок чумної палички, від якого виникли більш пізні штами, виявили під російською Казанню, на території міста Лаішево.
"Ми не знали, кого втратимо наступним": як іспанський грип вразив Британію
Чуму в Європі переносили люди, а не щури – вчені
Таємниця виразки Бурулі, яка поглинає шкіру
Водночас з'ясувалося, що в розпал епідемії (її пік припав на 1346-1353 роки) генетичний код чумної палички зовсім не змінився. Аналіз останків загиблих від чуми жителів Сен-Лорана, Барселони, Лондона і Осло продемонстрував, що всі вони померли від Yersinia pestis з ідентичним геномом.
А ось пізніше бактерія продовжила еволюціонувати і в якийсь момент "втратила" частина ДНК, відповідальну за високу вірулентність (тобто здатність викликати зараження знизилося) - і захворювання пішло на спад.
Цікаво, що те ж саме відбулося і під час першої епідемії чуми, яка охопила Європу в 541-750 роках - тобто обидва рази еволюція пішла одним й тим же шляхом.
Проте саме друга епідемія захворювання стала найбільш спустошливою - її жертвами стали, за різними даними, до 60% населення європейського континенту.
Бактерия Yersinia pestis
АВТОР ФОТО,SCIENCE PHOTO LIBRARY
Підпис до фото,
Так виглядає чумна паличка під мікроскопом
Перший задокументований спалах "Чорної смерті" стався в 1346 році в низов'ях Волги і причорноморському регіоні. За наступні сім років епідемія охопила майже всю територію Європи. Звідти чума перекинулася на Близький Схід і на північ Африки.
Пізніші європейські спалахи, що тривали в XV-XVIII ст. (Ельванген, Марсель), були викликані вже іншим генетичним різновидом палички - втім, він теж походив від поволзького різновиду.
Бактерія Yersinia pestis, яка викликає чуму, як і раніше живе серед популяцій гризунів - в Азії, Африці, Америці і в Східній Європі.
Чума як і раніше становить небезпеку для людства, хоча й у набагато менших масштабах: випадків зараження стається десятки на рік, а смертність становить в середньому близько 7% від кількості хворих.
Навесні цього року в Монголії стався спалах чуми, внаслідок якої загинули чоловік і його вагітна дружина. Спалах захворювання пов'язали з монгольської традицією вживати в їжу диких гризунів, які поширюють чумну паличку.
В XIX столетии окончанием войны считалось заключение мирного договора. XX век довольно быстро поломал эту традицию – во многом из-за того, что выработка такого договора в современных условиях может растянуться на годы и даже на десятилетия после фактического окончания боевых действий. Концом войны в таких случаях обычно считается заключение перемирия, соглашения о прекращении огня или подписание капитуляции – с определенной долей условности, разумеется, поскольку даже после подписания такого документа действительное прекращение боевых действий требует времени.
Так, к примеру, Версальский мирный договор между Германией и странами антигерманской коалиции, формально завершивший Первую мировую войну, был подписан 28 июня 1919 г., т. е. через семь с лишним месяцев после окончания боев. Мирные договоры с бывшими союзниками Германии – Австрией, Венгрией, Болгарией и Турцией – заключили ещё позже, в 1919–1921 гг. Наступивший «мир», впрочем, оставался весьма относительным, поскольку вызванное Первой мировой войной крушение трех континентальных империй (России, Австро-Венгрии и Турции) спровоцировало целую серию местных войн, продолжавшихся на огромном пространстве от Польши до российского Дальнего Востока и от Баренцева моря до Эгейского вплоть до начала 1920-х гг. (включая Гражданскую войну в России, польско-украинскую войну 1919 г., советско-польскую 1920 г., греко-турецкую войну 1919–1921 гг. и др.). Авторы международного исследовательского проекта, специально посвященного этим конфликтам, не без горькой иронии озаглавили свою книгу (вышла на русском языке в 2014 г.) «Война во время мира». Датой окончания Первой мировой войны традиционно считается 11 ноября – в этот день в 1918 г., в шестом часу утра, в Компьенском лесу во Франции было подписано перемирие с Германией, фактически означавшее ее капитуляцию перед союзниками (Болгария, Турция и Австро-Венгрия вышли из войны еще раньше, в конце сентября – начале ноября). Этот день остается национальным праздником в ряде стран, в том числе в Великобритании, Франции, США, Сербии.
Відстеживши мутації в ДНК бактерії, археологи і генетики спільно змогли відновити хронологію епідемії і зрозуміти, звідки з'явилася хвороба, яка знищила половину населення Європи.
Жертвами "Чорної смерті" стали десятки мільйонів людей, а повторні спалахи захворювання тривали аж до кінця XVIII століття.
РЕКЛАМА
Найбільш ранній зразок чумної палички, від якого виникли більш пізні штами, виявили під російською Казанню, на території міста Лаішево.
"Ми не знали, кого втратимо наступним": як іспанський грип вразив Британію
Чуму в Європі переносили люди, а не щури – вчені
Таємниця виразки Бурулі, яка поглинає шкіру
Водночас з'ясувалося, що в розпал епідемії (її пік припав на 1346-1353 роки) генетичний код чумної палички зовсім не змінився. Аналіз останків загиблих від чуми жителів Сен-Лорана, Барселони, Лондона і Осло продемонстрував, що всі вони померли від Yersinia pestis з ідентичним геномом.
А ось пізніше бактерія продовжила еволюціонувати і в якийсь момент "втратила" частина ДНК, відповідальну за високу вірулентність (тобто здатність викликати зараження знизилося) - і захворювання пішло на спад.
Цікаво, що те ж саме відбулося і під час першої епідемії чуми, яка охопила Європу в 541-750 роках - тобто обидва рази еволюція пішла одним й тим же шляхом.
Проте саме друга епідемія захворювання стала найбільш спустошливою - її жертвами стали, за різними даними, до 60% населення європейського континенту.
Бактерия Yersinia pestis
АВТОР ФОТО,SCIENCE PHOTO LIBRARY
Підпис до фото,
Так виглядає чумна паличка під мікроскопом
Перший задокументований спалах "Чорної смерті" стався в 1346 році в низов'ях Волги і причорноморському регіоні. За наступні сім років епідемія охопила майже всю територію Європи. Звідти чума перекинулася на Близький Схід і на північ Африки.
Пізніші європейські спалахи, що тривали в XV-XVIII ст. (Ельванген, Марсель), були викликані вже іншим генетичним різновидом палички - втім, він теж походив від поволзького різновиду.
Бактерія Yersinia pestis, яка викликає чуму, як і раніше живе серед популяцій гризунів - в Азії, Африці, Америці і в Східній Європі.
Чума як і раніше становить небезпеку для людства, хоча й у набагато менших масштабах: випадків зараження стається десятки на рік, а смертність становить в середньому близько 7% від кількості хворих.
Навесні цього року в Монголії стався спалах чуми, внаслідок якої загинули чоловік і його вагітна дружина. Спалах захворювання пов'язали з монгольської традицією вживати в їжу диких гризунів, які поширюють чумну паличку.
В XIX столетии окончанием войны считалось заключение мирного договора. XX век довольно быстро поломал эту традицию – во многом из-за того, что выработка такого договора в современных условиях может растянуться на годы и даже на десятилетия после фактического окончания боевых действий. Концом войны в таких случаях обычно считается заключение перемирия, соглашения о прекращении огня или подписание капитуляции – с определенной долей условности, разумеется, поскольку даже после подписания такого документа действительное прекращение боевых действий требует времени.
Так, к примеру, Версальский мирный договор между Германией и странами антигерманской коалиции, формально завершивший Первую мировую войну, был подписан 28 июня 1919 г., т. е. через семь с лишним месяцев после окончания боев. Мирные договоры с бывшими союзниками Германии – Австрией, Венгрией, Болгарией и Турцией – заключили ещё позже, в 1919–1921 гг. Наступивший «мир», впрочем, оставался весьма относительным, поскольку вызванное Первой мировой войной крушение трех континентальных империй (России, Австро-Венгрии и Турции) спровоцировало целую серию местных войн, продолжавшихся на огромном пространстве от Польши до российского Дальнего Востока и от Баренцева моря до Эгейского вплоть до начала 1920-х гг. (включая Гражданскую войну в России, польско-украинскую войну 1919 г., советско-польскую 1920 г., греко-турецкую войну 1919–1921 гг. и др.). Авторы международного исследовательского проекта, специально посвященного этим конфликтам, не без горькой иронии озаглавили свою книгу (вышла на русском языке в 2014 г.) «Война во время мира». Датой окончания Первой мировой войны традиционно считается 11 ноября – в этот день в 1918 г., в шестом часу утра, в Компьенском лесу во Франции было подписано перемирие с Германией, фактически означавшее ее капитуляцию перед союзниками (Болгария, Турция и Австро-Венгрия вышли из войны еще раньше, в конце сентября – начале ноября). Этот день остается национальным праздником в ряде стран, в том числе в Великобритании, Франции, США, Сербии.
Объяснение:
подпишитетесь меня я вам )