» Ранній Новий час в історії людства " період XVI—XVIII ст.був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти. Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві. Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу. Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства. Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.> Період XVI-XVIII ст. був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти.
Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві.
Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу.
Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства.
Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.
Первое, что сделал новоиспеченный монарх, это в день своей коронации издал Указ о престолонаследии. Суть указа заключалась в строгом упорядочивании порядка перехода власти в Российской империи: отныне главой государства мог стать только мужчина, императорская власть передавалась строго от отца к сыну. Эта реформа была необходима стране, которая едва оправилась от эпохи государственных переворотов и бесконечной смены власти. Указ о престолонаследии существенно снизил риск кризисов власти и по установлению порядка в государстве.
Павел I был первым русским императором, предпринявшим попытку (пусть и достаточно робкую) улучшить положение крепостных крестьян. Так, самодержец ввел так называемую «трехдневную барщину», согласно которой работа на помещика у подневольных крестьян должна была занимать не более трех дней в неделю. Запрещалось также заставлять крестьян работать по церковным праздникам и по воскресеньям. Конечно, этот указ неоднократно нарушался основной массой помещиков, но первые шаги в улучшении положения крестьян уже были сделаны.
Павел I предпринял еще ряд мер для того, чтобы облегчить участь большей части населения своей страны – крепостных и подневольных рабочих. Так, было издано множество либеральных указов, которые снижали размер налогов и повинностей, уплачиваемых крестьянами в пользу помещиков. Также были несколько снижены и государственные налоги. Крестьяне также получили право заниматься торговлей, официально становиться купцами либо мещанам (то есть покидать деревню и селиться в городе).
Император Павел провел ряд смягчающих реформ в области вероисповедания: разрешил людям, исповедавшим старообрядчество, строить храмы на территории всего русского государства; была также введена свобода выбирать любую религиозную конфессию в Польше.
Самые масштабные реформы Павел проводил в отношении дворянства. Он с детства не испытывал особо нежных чувств к этому сословию, кроме того, боялся переворота или бунта в среде образованных дворян, поэтому предпринял меры для ограничения их свободы.
Так, например, были разрешены физические наказания для представителей этого сословия. Дворянам запретили уходить в отставку с государственной службы.
Были отменены положения Жалованной грамоты, разрешающей аристократам избегать множества наказаний (а фактически делающей их едва ли не неприкосновенными).
Император приложил максимум усилий, чтобы упразднить фаворитизм. Он был строг к своему окружению и не позволял никому из аристократии ничего лишнего.
Стремясь проводить политику, максимально непохожую на политику своей матери, Павел амнистировал многих политических заключенных и революционеров. В то же время император, опасаясь волнений в стране, ограничил контакты с либеральной Европой и запретил отправлять российских дворян за границу.
минусы:
Многие ученые называют Суворовский военный поход против революционной Франции, предпринятый в 1799 году по указу Павла, пустой тратой ресурсов и сил.
Русский самодержец стремился принимать активное участие в европейской политике, что также нравилось не всем современникам. Кроме того, военные предприятия требовали огромных денежных затрат, не принося явной пользы для страны.
Политические авантюры, в которые то и дело пускался Павел, к примеру, подготовка похода в Среднеазиатские державы, выкачивала огромное количество ресурсов из и без того нищего населения.
» Ранній Новий час в історії людства " період XVI—XVIII ст.був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти. Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві. Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу. Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства. Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.> Період XVI-XVIII ст. був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти.
Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві.
Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу.
Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства.
Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.
Объяснение:
плюсы
Первое, что сделал новоиспеченный монарх, это в день своей коронации издал Указ о престолонаследии. Суть указа заключалась в строгом упорядочивании порядка перехода власти в Российской империи: отныне главой государства мог стать только мужчина, императорская власть передавалась строго от отца к сыну. Эта реформа была необходима стране, которая едва оправилась от эпохи государственных переворотов и бесконечной смены власти. Указ о престолонаследии существенно снизил риск кризисов власти и по установлению порядка в государстве.
Павел I был первым русским императором, предпринявшим попытку (пусть и достаточно робкую) улучшить положение крепостных крестьян. Так, самодержец ввел так называемую «трехдневную барщину», согласно которой работа на помещика у подневольных крестьян должна была занимать не более трех дней в неделю. Запрещалось также заставлять крестьян работать по церковным праздникам и по воскресеньям. Конечно, этот указ неоднократно нарушался основной массой помещиков, но первые шаги в улучшении положения крестьян уже были сделаны.
Павел I предпринял еще ряд мер для того, чтобы облегчить участь большей части населения своей страны – крепостных и подневольных рабочих. Так, было издано множество либеральных указов, которые снижали размер налогов и повинностей, уплачиваемых крестьянами в пользу помещиков. Также были несколько снижены и государственные налоги. Крестьяне также получили право заниматься торговлей, официально становиться купцами либо мещанам (то есть покидать деревню и селиться в городе).
Император Павел провел ряд смягчающих реформ в области вероисповедания: разрешил людям, исповедавшим старообрядчество, строить храмы на территории всего русского государства; была также введена свобода выбирать любую религиозную конфессию в Польше.
Самые масштабные реформы Павел проводил в отношении дворянства. Он с детства не испытывал особо нежных чувств к этому сословию, кроме того, боялся переворота или бунта в среде образованных дворян, поэтому предпринял меры для ограничения их свободы.
Так, например, были разрешены физические наказания для представителей этого сословия. Дворянам запретили уходить в отставку с государственной службы.
Были отменены положения Жалованной грамоты, разрешающей аристократам избегать множества наказаний (а фактически делающей их едва ли не неприкосновенными).
Император приложил максимум усилий, чтобы упразднить фаворитизм. Он был строг к своему окружению и не позволял никому из аристократии ничего лишнего.
Стремясь проводить политику, максимально непохожую на политику своей матери, Павел амнистировал многих политических заключенных и революционеров. В то же время император, опасаясь волнений в стране, ограничил контакты с либеральной Европой и запретил отправлять российских дворян за границу.
минусы:
Многие ученые называют Суворовский военный поход против революционной Франции, предпринятый в 1799 году по указу Павла, пустой тратой ресурсов и сил.
Русский самодержец стремился принимать активное участие в европейской политике, что также нравилось не всем современникам. Кроме того, военные предприятия требовали огромных денежных затрат, не принося явной пользы для страны.
Политические авантюры, в которые то и дело пускался Павел, к примеру, подготовка похода в Среднеазиатские державы, выкачивала огромное количество ресурсов из и без того нищего населения.
Объяснение: