Упродовж другої половини XIV - першої половини XV ст. вдосконалювалося землеробство. Поширювалося трипілля. Плуг витісняв у лісові смуги соху й рало.Селяни почали користуватися довгою косою; вирощували переважно жито, ячмінь, овес, пшеницю, гречку, горох тощо. Підвищення цін на м'ясо на європейських ринках спонукало шляхту до розведення у маєтках волів і корів; примножувалося поголів'я свиней. Розвивалися також городництво, садів ництво, бджільництво й рибальство.
Збільшувалася переробка деревини: виготовлялася велика кількість дьогтю, смоли, поташу, ванчосу (тонкі дошки). Розвинутими промислами були солеваріння (у Прикарпатті) та видобування руди (у Волині й Поліссі). Множилися ремесла. Так, на початку XVI ст. у містах налічувалося 150-200 ремісничих спеціальностей. Для регулювання виробництва і захисту власних інтересів ремісники об'єднувалися у самоврядні групи - цехи (спілки), діяльність яких визначалася спеціальними статутами. Їх очолювали старшини (цехмістри), що обиралися з-поміж найвпливо-віших майстрів. Підмайстри й учні у вирішенні цехових справ участі не брали. Перші цехи з'явилися наприкінці XIV ст. у Галичині та Закарпатті. Наприкінці XV ст. у Львові налічувалося вже 14 цехів. З цього часу вони виникають у містах Західного Поділля, Волині та Київщини. Займалися ремеслом і позацехові ремісники, котрих називали партачами.
Не секрет, что большая часть населения России в 16-18 веке и всегда было крестьянство. Это движущая сила экономики, политики, социальной и культурной жизни государства во все времена. Крестьянство обеспечило богатство дворян, и всю остальную страну. Жизнь крестьянства в 16-18 веке состояла из того, что они зарабатывали на пропитание работой на земле и отдавали весомую часть своего урожая в качестве оброка для барина.
В России в 17 веке не было свободных крестьян, были только крепостные, то есть по выше изложенному алгоритму.
Крестьяне большую часть дня были заняты тяжелой и низкооплачиваемой работой на земле, которая принадлежала помещику.
Семья крестьян была обширной, состояла из множества членов до 10 человек. Даже дети работали на земле.
Крестьяне жили в избе с соломенной крышей и небольшим огороженным двором. Во дворе было несколько построек для скота и хранения зерна. Тепло и место приготовления пищи обеспечивалось печью, которую топили по-черному. В избе были и окна, и в 17-18 веке уже были стекла, но не везде. Где-то вместо окон до сих были рыбьи пузыри. Светом в крестьянских избах была лучина.
Одежда и питание крестьян были очень простыми. Одежда практически всегда была из домотканого полотна, а рацион питания состоял из зерна, злаковых, кваса, морса, хлеба, и овощей, а также зимних солений.
Упродовж другої половини XIV - першої половини XV ст. вдосконалювалося землеробство. Поширювалося трипілля. Плуг витісняв у лісові смуги соху й рало.Селяни почали користуватися довгою косою; вирощували переважно жито, ячмінь, овес, пшеницю, гречку, горох тощо. Підвищення цін на м'ясо на європейських ринках спонукало шляхту до розведення у маєтках волів і корів; примножувалося поголів'я свиней. Розвивалися також городництво, садів ництво, бджільництво й рибальство.
Збільшувалася переробка деревини: виготовлялася велика кількість дьогтю, смоли, поташу, ванчосу (тонкі дошки). Розвинутими промислами були солеваріння (у Прикарпатті) та видобування руди (у Волині й Поліссі). Множилися ремесла. Так, на початку XVI ст. у містах налічувалося 150-200 ремісничих спеціальностей. Для регулювання виробництва і захисту власних інтересів ремісники об'єднувалися у самоврядні групи - цехи (спілки), діяльність яких визначалася спеціальними статутами. Їх очолювали старшини (цехмістри), що обиралися з-поміж найвпливо-віших майстрів. Підмайстри й учні у вирішенні цехових справ участі не брали. Перші цехи з'явилися наприкінці XIV ст. у Галичині та Закарпатті. Наприкінці XV ст. у Львові налічувалося вже 14 цехів. З цього часу вони виникають у містах Західного Поділля, Волині та Київщини. Займалися ремеслом і позацехові ремісники, котрих називали партачами.
Крестьянство обеспечило богатство дворян, и всю остальную страну.
Жизнь крестьянства в 16-18 веке состояла из того, что они зарабатывали на пропитание работой на земле и отдавали весомую часть своего урожая в качестве оброка для барина.
В России в 17 веке не было свободных крестьян, были только крепостные, то есть по выше изложенному алгоритму.
Крестьяне большую часть дня были заняты тяжелой и низкооплачиваемой работой на земле, которая принадлежала помещику.
Семья крестьян была обширной, состояла из множества членов до 10 человек. Даже дети работали на земле.
Крестьяне жили в избе с соломенной крышей и небольшим огороженным двором. Во дворе было несколько построек для скота и хранения зерна. Тепло и место приготовления пищи обеспечивалось печью, которую топили по-черному. В избе были и окна, и в 17-18 веке уже были стекла, но не везде. Где-то вместо окон до сих были рыбьи пузыри. Светом в крестьянских избах была лучина.
Одежда и питание крестьян были очень простыми. Одежда практически всегда была из домотканого полотна, а рацион питания состоял из зерна, злаковых, кваса, морса, хлеба, и овощей, а также зимних солений.