Ознайомтесь із фрагментом статті Б. Варги «Балканська рапсодія». Висловіть власну думку щодо того чи має рацію автор,
стверджуючи, що «правила поділу колишньої Югославії диктував
Захід». Відповідь аргументуйте.
«,,,За останні десять років Балкани перетворилися на справжній стадіон, де
відбувається чемпіонат за першість у світовому політичному лідерстві.
Багато міжнародних політичних оглядачів пророкували третю світову війну в
тому разі, коли б Північноатлантичний альянс (НАТО) уперше за історію
свого існування напав на одну із суверенних держав, члена — засновника
ООН, до того ж у процесі інтеграції Європи. Проте цього аж ніяк не могло
статися. Чому? А тому, що після «холодної війни» нікому стало воювати. Це
добре усвідомлювали великі держави, політично сильні гравці. Спершу
програв — розпався — східний блок. За ним настала черга комуністичної та
тоталітарної ідеологій. Правила поділу колишньої Югославії диктував Захід,
керуючись власними зразками демократії, насамперед гіперболізованим
правом на національне відродження народів, які в період правління
Й. Б. Тито були з’єднані в один «югославський етнітет». Ідеться про низку
конфліктів на міжетнічному чи міжрелігійному ґрунті. Зосередимося на
іншому: на Косовому та війні між НАТО та СР Югославією. Правила
порушили всі, незалежно від «політичної правоти» кожної зі сторін.
Слободан Мілошевич надто сильно утиснув права албанців, скасувавши їхню
автономію. Албанці порушили закони Республіки Сербії та основні засади
демократії, намагаючись за до зброї здійснити амбітне прагнення
створити незалежну державу в Косовому. Відповідно, НАТО під патронатом
впливових США бомбардуваннями втрутилась у внутрішню проблему СР
Югославії, порушивши основні принципи дипломатії. Про те, хто скільки
нагрішив, поки що не йдеться. Була війна, яку програли всі незалежно від
того, чи деяка частина країн-учасниць конфлікту задовольнила свої
територіальні та економічні інтереси, чи ні. Принципами, яких дотримувала
Європа після Другої світової війни, остаточно знехтували 24 березня 1999
року».
Русский полководец, основоположник русской военной теории. Национальный герой России. Генералиссимус, генерал-фельдмаршал, генерал-фельдмаршал Священной Римской империи, великий маршал войск пьемонтских, кавалер всех российских орденов своего времени, вручавшихся мужчинам, а также семи иностранных.
Родился: 24 ноября 1730 г., Москва, Московская губерния, Российская империя
Умер: 18 мая 1800 г. (69 лет), Санкт-Петербург, Российская империя
Родители: Василий Иванович Суворов
Дети: Наталья Суворова, Аркадий Александрович
В книжные магазины Санкт-Петербурга 10 декабря 1775 года поступила в продажу первая марийская грамматика «Сочинения, принадлежащие к грамматике черемисского языка». Книга была составлена казанским архиепископом Вениамином Пуцек-Григоровичем. В этом труде были использованы различные диалекты лугово-марийского языка, а также некоторое количество горно-марийских слов. Официально отсчет истории марийской письменности ныне ведется именно от даты выхода этого издания. Тем не менее, еще в 1769 году в сборнике Казанской семинарии, посвященном Екатерине II, было опубликовано стихотворение на горно-марийском языке «Тынь мямнамъ моцъ».