Правління князя Ігоря Рюриковича на київському престолі почалося в 912 році, після смерті великого князя Олега. Спроба древлян вийти з-під влади великого князя була жорстоко придушена Ігорем і привела до збільшення розміру податей.
Пізніше древлянська данина стала нагородою воєводі Свенельду за підкорення племені уличів. Внутрішня політика князя Ігоря була заснована на жорсткому придушенні невдоволення підвладних Києву племен.
913 рік ознаменувався походом в прикаспійські землі. Ігор з дружиною взяв велику здобич. Але шлях до Каспію лежав через володіння хозар. Каган пропустив військо за обіцянку половини всього видобутку, що візьмуть руси. Але на шляху назад хазари заволоділи всією здобиччю, винищивши більшу частину війська Ігоря.
Ігор став першим з руських князів, якому довелося зіткнутися з ордами кочівників. Печеніги почали турбувати прикордонні землі Київської Русі в кінці 9-го ст. У 915 р Ігор уклав з кочівниками мирний договір, який дотримувався п’ять років. Як правило, кочівники-печеніги тримали сторону греків, але в 944 р виступили в якості союзників київського князя Ігоря проти них.
Зовнішня політика Ігоря була продиктована прагненням створити найбільш вигідні умови торгівлі для руських купців.
У 941 р Ігор, як і до нього Олег, здійснив похід на Візантію, який опинився вкрай невдалим. Дунайські болгари попередили імператора Візантії про настання ворогів, і він зустрів військо Ігоря безліччю споряджених кораблів і «грецьким вогнем».
Поразка була нищівною. Через кілька років, в 944 р, Ігор спробував стерти ганьбу поразки. Він найняв печенігів і рушив в грецькі землі. Імператор вважав за краще піти від зіткнення, піднісши Ігорю багаті дари. Через рік був укладений мирний договір з Візантією.
Ігор, будучи в літах, доручив полюддя своєму воєводі Свенельду.
Це не припало до вподоби дружинникам князя, викликало нарікання і стало причиною самостійного походу Ігоря на древлян. Зібравши данину, князь рушив до Києва, але, пройшовши півдорозі, повернувся з малою дружиною: вирішив, що мала данину.
Це зумовило загибель Ігоря від рук древлян. Вбивство древлянами князя Ігоря було вкрай жорстоким. Є відомості про те, що князь був прив’язаний до схилених до землі стовбурів дерев і розірваний ними на частини.
Говорячи про коротку біографію князя Ігоря, варто згадати про його дружину – княгиню Ольгу. Рішуча, наділена розумом і хитрістю Ольга згодом жорстоко помстилася за зроблене древлянами вбивство свого чоловіка.
Цей кривавий епізод зробив князя Ігоря і княгиню Ольгу одними з найбільш відомих правителів в руській історії. Княгиня Ольга почала правити при малолітньому синові і була названа нащадками «упорядниця земель руських».
Афинский Акрополь – сложный архитектурно-пространственный комплекс. Включал в себя такие строения:
1.Пропилеи — парадный вход на территорию архитектурного комплекса Акрополь. Пропилеи можно перевести как «преддверие» . Второе по времени постройки здание на Акрополе после Парфенона, сооружено по проекту одного из самых востребованных архитекторов классической Греции — Мнесикла, в 437—432 годах до н. э.
2.Храм Ники Аптерос – необыкновенно изящный мраморный храм, примыкающий к юго-западному крылу Пропилей, был построен архитектором Калликратом. Проект храма осуществлен в 450 до н. э. , а его возведение проводилось в 427–421 до н. э. Здание поставлено под небольшим углом к фасаду Пропилей. Это амфипростиль, украшенный четырехколонными портиками ионического ордера с обоих фасадов. Стоящий на трехступенчатом постаменте, храм со всех сторон опоясывала скульптурная лента фриза, на которой изображались эпизоды борьбы греков с персами, олимпийские боги (Афина, Зевс, Посейдон) . Внутри храма находилась ныне не сохранившаяся скульптура Афины-Ники, по свидетельствам очевидцев, изображенная со шлемом в одной руке и плодом граната, символом победоносного мира, – в другой.
3.Парфенон (от греч. parthenos – дева) – храм богини Афины Парфенос (Девы) – величайший памятник древнегреческого искусства. Возведен по приказу Перикла (447–438 до н. э. ) на месте незаконченного и разрушенного персами храма. Архитекторами были Иктин и Калликрат. Однако, предполагается, что Фидий создал общую композицию ансамбля. Парфенон представляет собой мраморный дорический периптер (длина – 69,54 м, ширина – 30,89 м) с 17 колонными по длинным сторонам и с 8 – по торцевым (восьмиколонные портики) . Высота колонн 10,43 м.
4.Эрехтейон – выдающийся памятник древнегреческой архитектуры, выполненный неизвестным автором (421–415 и 409–406 до н. э.) . Ионический храм, находящийся недалеко от Парфенона, посвящен Афине, Посейдону и легендарному царю Афин Эрехтею, давшему название храма. Одна из легенд, связанная с этим храмом, рассказывает о споре богов (Афины и Посейдона) о покровительстве Аттике. Рядом с храмом росло оливковое дерево – дар Афины жителям города. Сожженное персами в 480 до н. э. , как рассказывали легенды, оно вновь возродилось. Пол храма сохранял следы от удара трезубцем Посейдона.
5.Театр Одеон был сооружен в 161 г. Геродом Аттиком. Это был выдающийся человек своего времени, педагог и философ, получивший в наследство от отца значительное состояние. Крытый Одеон был построен им после смерти жены Ригиллы и предназначен для музыкальных представлений, посвященных ее памяти.
6.Статуя Афины Промахос (Афины-Воительницы) — огромная бронзовая статуя работы Фидия на афинском Акрополе, воздвигнутая в 465-455 годах до н. э. Стояла на высоком постаменте между Эрехтейоном и Парфеноном. Афина была изображена в шлеме, с щитом и копьём, причём шлем и остриё копья были золотыми.
7.Пинакотека -картинная галерея находилась рядом с парадным входом с левой стороны.
Пізніше древлянська данина стала нагородою воєводі Свенельду за підкорення племені уличів. Внутрішня політика князя Ігоря була заснована на жорсткому придушенні невдоволення підвладних Києву племен.
913 рік ознаменувався походом в прикаспійські землі.
Ігор з дружиною взяв велику здобич. Але шлях до Каспію лежав через володіння хозар. Каган пропустив військо за обіцянку половини всього видобутку, що візьмуть руси. Але на шляху назад хазари заволоділи всією здобиччю, винищивши більшу частину війська Ігоря.
Ігор став першим з руських князів, якому довелося зіткнутися з ордами кочівників. Печеніги почали турбувати прикордонні землі Київської Русі в кінці 9-го ст. У 915 р Ігор уклав з кочівниками мирний договір, який дотримувався п’ять років. Як правило, кочівники-печеніги тримали сторону греків, але в 944 р виступили в якості союзників київського князя Ігоря проти них.
Зовнішня політика Ігоря була продиктована прагненням створити найбільш вигідні умови торгівлі для руських купців.
У 941 р Ігор, як і до нього Олег, здійснив похід на Візантію, який опинився вкрай невдалим. Дунайські болгари попередили імператора Візантії про настання ворогів, і він зустрів військо Ігоря безліччю споряджених кораблів і «грецьким вогнем».
Поразка була нищівною. Через кілька років, в 944 р, Ігор спробував стерти ганьбу поразки. Він найняв печенігів і рушив в грецькі землі. Імператор вважав за краще піти від зіткнення, піднісши Ігорю багаті дари. Через рік був укладений мирний договір з Візантією.
Ігор, будучи в літах, доручив полюддя своєму воєводі Свенельду.
Це не припало до вподоби дружинникам князя, викликало нарікання і стало причиною самостійного походу Ігоря на древлян. Зібравши данину, князь рушив до Києва, але, пройшовши півдорозі, повернувся з малою дружиною: вирішив, що мала данину.
Це зумовило загибель Ігоря від рук древлян. Вбивство древлянами князя Ігоря було вкрай жорстоким. Є відомості про те, що князь був прив’язаний до схилених до землі стовбурів дерев і розірваний ними на частини.
Говорячи про коротку біографію князя Ігоря, варто згадати про його дружину – княгиню Ольгу. Рішуча, наділена розумом і хитрістю Ольга згодом жорстоко помстилася за зроблене древлянами вбивство свого чоловіка.
Цей кривавий епізод зробив князя Ігоря і княгиню Ольгу одними з найбільш відомих правителів в руській історії. Княгиня Ольга почала правити при малолітньому синові і була названа нащадками «упорядниця земель руських».
Афинский Акрополь – сложный архитектурно-пространственный комплекс. Включал в себя такие строения:
1.Пропилеи — парадный вход на территорию архитектурного комплекса Акрополь. Пропилеи можно перевести как «преддверие» . Второе по времени постройки здание на Акрополе после Парфенона, сооружено по проекту одного из самых востребованных архитекторов классической Греции — Мнесикла, в 437—432 годах до н. э.
2.Храм Ники Аптерос – необыкновенно изящный мраморный храм, примыкающий к юго-западному крылу Пропилей, был построен архитектором Калликратом. Проект храма осуществлен в 450 до н. э. , а его возведение проводилось в 427–421 до н. э. Здание поставлено под небольшим углом к фасаду Пропилей. Это амфипростиль, украшенный четырехколонными портиками ионического ордера с обоих фасадов. Стоящий на трехступенчатом постаменте, храм со всех сторон опоясывала скульптурная лента фриза, на которой изображались эпизоды борьбы греков с персами, олимпийские боги (Афина, Зевс, Посейдон) . Внутри храма находилась ныне не сохранившаяся скульптура Афины-Ники, по свидетельствам очевидцев, изображенная со шлемом в одной руке и плодом граната, символом победоносного мира, – в другой.
3.Парфенон (от греч. parthenos – дева) – храм богини Афины Парфенос (Девы) – величайший памятник древнегреческого искусства. Возведен по приказу Перикла (447–438 до н. э. ) на месте незаконченного и разрушенного персами храма. Архитекторами были Иктин и Калликрат. Однако, предполагается, что Фидий создал общую композицию ансамбля. Парфенон представляет собой мраморный дорический периптер (длина – 69,54 м, ширина – 30,89 м) с 17 колонными по длинным сторонам и с 8 – по торцевым (восьмиколонные портики) . Высота колонн 10,43 м.
4.Эрехтейон – выдающийся памятник древнегреческой архитектуры, выполненный неизвестным автором (421–415 и 409–406 до н. э.) . Ионический храм, находящийся недалеко от Парфенона, посвящен Афине, Посейдону и легендарному царю Афин Эрехтею, давшему название храма. Одна из легенд, связанная с этим храмом, рассказывает о споре богов (Афины и Посейдона) о покровительстве Аттике. Рядом с храмом росло оливковое дерево – дар Афины жителям города. Сожженное персами в 480 до н. э. , как рассказывали легенды, оно вновь возродилось. Пол храма сохранял следы от удара трезубцем Посейдона.
5.Театр Одеон был сооружен в 161 г. Геродом Аттиком. Это был выдающийся человек своего времени, педагог и философ, получивший в наследство от отца значительное состояние. Крытый Одеон был построен им после смерти жены Ригиллы и предназначен для музыкальных представлений, посвященных ее памяти.
6.Статуя Афины Промахос (Афины-Воительницы) — огромная бронзовая статуя работы Фидия на афинском Акрополе, воздвигнутая в 465-455 годах до н. э. Стояла на высоком постаменте между Эрехтейоном и Парфеноном. Афина была изображена в шлеме, с щитом и копьём, причём шлем и остриё копья были золотыми.
7.Пинакотека -картинная галерея находилась рядом с парадным входом с левой стороны.