Iсторична тема- одна із традиційних, провідних тем в українській літературі. З давніх давен нашим предкам доводилося відстоювати власне право на життя у протиборстві з тими, хто намагався це право відняти. Тому не випадково темою переважної більшості творів давньої української літератури є тема збройної боротьби нашого народу проти завойовників, які посягали на його свободу і суверенітет. У давньому літописі "Повість временних літ" Ярославу Мудрому присвячені рядки: "I стала при ньому віра християнська плодитися і поширюватися, і ченці-чорноризьці помножуватися, монастирій храми будуватися і возвеличуватися. У 1037 році престол у Києві завоював Ярослав Мудрий. Він одним із перших серед київських князів зрозумів величезне значення книжної мудрості як для кожної окремої особи, так і для країни в цілому. Жанр літопису був запозичений нашими предками із візантійської літературиі відтворював історичні події у їx строгій хронологічній послідовності. Вчений доводить, що Найдавніший літопис у самостійному вигляді до наших днів не зберігся, а його окремі частини досить органічно увійшли до "Повісті врем'яних літ", автором) якої вважається монах Києво-Печерського монастиря Нестор.
Iсторична тема- одна із традиційних, провідних тем в українській літературі. З давніх давен нашим предкам доводилося відстоювати власне право на життя у протиборстві з тими, хто намагався це право відняти. Тому не випадково темою переважної більшості творів давньої української літератури є тема збройної боротьби нашого народу проти завойовників, які посягали на його свободу і суверенітет. У давньому літописі "Повість временних літ" Ярославу Мудрому присвячені рядки: "I стала при ньому віра християнська плодитися і поширюватися, і ченці-чорноризьці помножуватися, монастирій храми будуватися і возвеличуватися. У 1037 році престол у Києві завоював Ярослав Мудрий. Він одним із перших серед київських князів зрозумів величезне значення книжної мудрості як для кожної окремої особи, так і для країни в цілому. Жанр літопису був запозичений нашими предками із візантійської літературиі відтворював історичні події у їx строгій хронологічній послідовності. Вчений доводить, що Найдавніший літопис у самостійному вигляді до наших днів не зберігся, а його окремі частини досить органічно увійшли до "Повісті врем'яних літ", автором) якої вважається монах Києво-Печерського монастиря Нестор.