Павсаний, сын Клеомброта (греч. Παυσανίας; ? — 467 до н. э.) — спартанский полководец эпохи Греко-персидских войн. После гибели царя Леонида в Фермопильском сражении стал регентом его сына Во главе общегреческой армии одержал победу над персидским войском при Платеях. Сокрушительный разгром персов стал, по выражению немецкого историка Эрнста Курциуса, днём Эллады[1].
Алекса́ндр Македо́нский — царь Македонии из династии Аргеадов, выдающийся полководец, создатель мировой державы, распавшейся после его смерти. Взойдя на престол в возрасте 20 лет после гибели отца, Филиппа II, он подавил восстание фракийцев и заново подчинил Грецию, где были разрушены мятежные Фивы
1. Мусульманська Іспанія. Після завоювання візантійських володінь у Північній Африці араби повернули зброю проти Вестготського королівства. У 711 р. разом з берберами (корінними жителями Північної Африки), які незадовго до того прийняли іслам, вони вторглися в Іспанію. Уже в першій великій битві численніше вестготське військо зазнало нищівної поразки. Одна за одною загарбникам здалися всі великі фортеці королівства. Окрилені перемогою, араби й бербери (християни називали їх маврами) спробували просунутися в глиб Франкської держави, але їх, як ми знаємо, зупинив Карл Мартелл.
Павсаний, сын Клеомброта (греч. Παυσανίας; ? — 467 до н. э.) — спартанский полководец эпохи Греко-персидских войн. После гибели царя Леонида в Фермопильском сражении стал регентом его сына Во главе общегреческой армии одержал победу над персидским войском при Платеях. Сокрушительный разгром персов стал, по выражению немецкого историка Эрнста Курциуса, днём Эллады[1].
Алекса́ндр Македо́нский — царь Македонии из династии Аргеадов, выдающийся полководец, создатель мировой державы, распавшейся после его смерти. Взойдя на престол в возрасте 20 лет после гибели отца, Филиппа II, он подавил восстание фракийцев и заново подчинил Грецию, где были разрушены мятежные Фивы
1. Мусульманська Іспанія. Після завоювання візантійських володінь у Північній Африці араби повернули зброю проти Вестготського королівства. У 711 р. разом з берберами (корінними жителями Північної Африки), які незадовго до того прийняли іслам, вони вторглися в Іспанію. Уже в першій великій битві численніше вестготське військо зазнало нищівної поразки. Одна за одною загарбникам здалися всі великі фортеці королівства. Окрилені перемогою, араби й бербери (християни називали їх маврами) спробували просунутися в глиб Франкської держави, але їх, як ми знаємо, зупинив Карл Мартелл.
Объяснение: