Ійський парламент, вперше скликаний у 1265 p., протягом кількох сторіч був найефективнішою станово-представницькою установою середньовічної європи. як відомо, уже в xiv ст. королівська влада в ії не мала права встановлювати нові податки та збирати раніше встановлені без згоди парламенту. останній з кожним роком ставав усе більш впливовою політичною установою. у нього була своя соціальна база, яка з ростом міст та первісною капіталізацією сільського господарства тільки розширювалася і міцніла. але ія також пройшла у своєму розвитку через етап абсолютної монархії. що ж дозволило зміцнитися королівській владі і, відповідно, що примусило парламент на якийсь час відмовитися від колишніх політичних амбіцій? у 1380 р. в зв'язку з столітньою війною, яку ія вела на той час з францією, було введено подушний податок на військові потреби. податок збирався чиновниками настільки насильно і брутально, що це викликало повстання під проводом уота тайлера. міська біднота лондона відкрила ворота міста повсталим селянам. тайлер від імені свого війська висунув королю такі вимоги: остаточне звільнення усіх селян, скасуванню панщини із заміною и невеликим грошовим внеском, надання селянам права вільної торгівлі продуктами своєї праці. і хоча тайлера було підступно вбито, феодали переконалися в необхідності міцної королівської влади як гаранта їх становища в суспільстві. аналогічний урок знать отримала у 1450 р. під час повстання джека кеда. знать, церква, багаті міщани шукали порятунку у міцній королівській владі.
В Италии под руководством Спартака. Началось с заговора в школе гладиаторов Лентула Батиата вКапуе. Заговорщики (ок. 70 чел.) во главе со Спартаком, галлами Криксом и Эномаем (последний, видимо,вскоре погиб) бежали на Везувий и, укрепившись там, стали совершать набеги на имения Кампании. Вскореотряд бежавших пополнился за счет беглых рабов и свободных арендаторов и насчитывал ок. 10 тыс. чел.Против восставших был послан сначала 3-тыс., а затем 10-тыс. отряд римлян, к-рые Спартаку вскореудалось разбить.Восстание быстро перекинулось из Кампании в юж. обл. Италии (Апулию, Луканию, Бруттий). Спартак повелсвою армию (насчитывавшую к нач. воен. кампании 72 уже ок. 70 тыс. чел.) в Апулию и Луканию. На Ю. онзанялся спешной организацией армии и ее вооружением. Оружие захватывалось у римлян, а также былоналажено его производство в лагере. Армия была организована Спартаком по рим. образцу. По еготребованию добыча делилась поровну, была запрещена торговля золотом и серебром; Спартак не принималперебежчиков и требовал строгой воинской дисциплины. В отличие от предводителей Сицилийскихвосстаний рабов, он не объявил себя царем; все дела, видимо, решал совет воен. командиров и собраниевоинов. В 72 рим. сенат направил против восставших 2 армии во главе с консулами Г. Лентулом и Л.Геллием (что делалось в Риме в случае лишь очень серьезной опасности). Одной консульской армииудалось уничтожить в битве у Гарганской горы (Сев. Апулия) отделившийся (по неясным причинам) 30-тыс.отряд спартаковцев во главе с Криксом. Римляне хотели 2 армиями окружить и разгромить армию Спартака
