1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Внешняя политика Соединённых Штатов Америки — набор внешнеполитических целей и методов, используемых США в отношении других стран. Внешняя политика определяется президентом и осуществляется государственным департаментом во главе с государственным секретарём.
Официально доктрина внешней политики сводится к интересам обеспечения более безопасного, демократического и процветающего мира на благо граждан США и международного сообщества[1]. Соединённые Штаты играют крайне важную роль в международных отношениях, имея самую развитую в мире сеть дипломатических представительств. США — член-учредитель Организации Объединённых Наций и Северо-атлантического альянса, постоянный член Совета Безопасности ООН. Дипломатия США принимает самое активное участие в разрешении значительного количества международных конфликтов и споров.
Яркая фигура американского прогрессивизма, лидер Движения за гражданские права чернокожих в США, наиболее известный афроамериканский баптистский проповедник – всё это Мартин Лютер Кинг. Он родился 15 января 1929 года в Атланте, штат Джорджия. Отец Кинга был баптистским пастором. Сам Кинг с детства отличался в частности ораторскими: будучи 15-летним юношей, он выиграл конкурс ораторов, который проводила афроамериканская организация Джорджии. Для Кинга стало важным открытием, что многие белые тоже выступают против расизма. Это случилось около 1944 года, когда он принял членство в Национальной ассоциации содействия прогрессу цветного населения. В возрасте 18 лет Мартин Лютер Кинг стал баптистским священником, а в 1955 году получил степень доктора теологии.
Деятельность
Откровенно политической борьбой за равенство рас Мартин Лютер Кинг занялся в тот же год, когда получил докторскую степень. Первая же акция, организованная Кингом, длилась больше года и привела к победе: Верховный суд Соединенных Штатов признал, что расовая сегрегация, имевшая место в штате Алабама, является неконституционной. В ходе своей политической деятельности Кинг посещал Индию – с целью ознакомления с деятельностью Махатмы Ганди. Некоторые из выступлений Кинга являются классическими с точки зрения ораторского мастерства. Так, речь Кинга «У меня есть мечта» стала очень известной. В 1963 году ее одновременно слушали около 300 тысяч человек. Уникальность фигуры Кинга связана и с тем, почему его относят к представителям социального христианства: в ходе политических выступлений Кинг в основном оперировал религиозными терминами. Это был лидер, который верил в христианскую любовь.
1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Объяснение:
Внешняя политика Соединённых Штатов Америки — набор внешнеполитических целей и методов, используемых США в отношении других стран. Внешняя политика определяется президентом и осуществляется государственным департаментом во главе с государственным секретарём.
Официально доктрина внешней политики сводится к интересам обеспечения более безопасного, демократического и процветающего мира на благо граждан США и международного сообщества[1]. Соединённые Штаты играют крайне важную роль в международных отношениях, имея самую развитую в мире сеть дипломатических представительств. США — член-учредитель Организации Объединённых Наций и Северо-атлантического альянса, постоянный член Совета Безопасности ООН. Дипломатия США принимает самое активное участие в разрешении значительного количества международных конфликтов и споров.
Яркая фигура американского прогрессивизма, лидер Движения за гражданские права чернокожих в США, наиболее известный афроамериканский баптистский проповедник – всё это Мартин Лютер Кинг. Он родился 15 января 1929 года в Атланте, штат Джорджия. Отец Кинга был баптистским пастором. Сам Кинг с детства отличался в частности ораторскими: будучи 15-летним юношей, он выиграл конкурс ораторов, который проводила афроамериканская организация Джорджии. Для Кинга стало важным открытием, что многие белые тоже выступают против расизма. Это случилось около 1944 года, когда он принял членство в Национальной ассоциации содействия прогрессу цветного населения. В возрасте 18 лет Мартин Лютер Кинг стал баптистским священником, а в 1955 году получил степень доктора теологии.
Деятельность
Откровенно политической борьбой за равенство рас Мартин Лютер Кинг занялся в тот же год, когда получил докторскую степень. Первая же акция, организованная Кингом, длилась больше года и привела к победе: Верховный суд Соединенных Штатов признал, что расовая сегрегация, имевшая место в штате Алабама, является неконституционной. В ходе своей политической деятельности Кинг посещал Индию – с целью ознакомления с деятельностью Махатмы Ганди. Некоторые из выступлений Кинга являются классическими с точки зрения ораторского мастерства. Так, речь Кинга «У меня есть мечта» стала очень известной. В 1963 году ее одновременно слушали около 300 тысяч человек. Уникальность фигуры Кинга связана и с тем, почему его относят к представителям социального христианства: в ходе политических выступлений Кинг в основном оперировал религиозными терминами. Это был лидер, который верил в христианскую любовь.