Підтвердіть фактами або с слушність: " За часів митрополита Андрея Шептицького греко-католицька церква остаточно перейшла на українські національні позиції, брала активну участь у національному русі "
Однак, найголовнішою прикметою економіки давньогрецьких міст-колоній було господарське посередництво між античною цивілізацією та варварським світом, яке реалізовувалося не тільки шляхом торговельного обміну, а й через запозичення елементів матеріальної культури, технології ремісництва та землеробства. Так, два світи стародавньої історії – античний та варварський вступили у тісні взаємини.
Окрім цього доцільного, зумовленого господарськими потребами посередництва, велику роль відігравало посередництво культурне, яке не обмежувалося власне регіоном Північного Причорномор’я, а поширювалося на величезну територію варварського світу Південно-Східної Європи. З Ольвії, Боспору та інших причорноморських міст і материкової Греції до кочівників надходили багато оздоблені ремісничі вироби, у тому числі бронзові дзеркала, золоті прикраси, предмети повсякденного ужитку та ін.
Из всех стран Востока в период XVI-XVIII вв. с Россией в большей степени взаимодействовали Турция, Китай, Индия, Япония, страны Средней Азии и Иран.
Вплоть до начала ХХ века шли русско-турецкие войны, по итогам которых изменялись границы государств, расширялись территории.
С Китаем и Индией развивались торгово-экономические отношения. Китайская политика того времени была направлена на обособленность от внешних взаимодействий, и только к концу XVIII века международные связи стали расширяться, в том числе и с Россией.
Зарождающиеся дипломатические связи с Индией были прерваны в связи с провозглашением страны британской колонией.
Страны Средней Азии выступали посредником в торговле между Россией и Китаем. Вместе с этим выстраивались и культурно-социальные связи.
Впервые путь в Японию был проложен во времена правления Петра I, а первый официальный контакт был установлен в 1792 году при Екатерине II.
Официальные взаимоотношения с Ираном начали устанавливаться только в XVIII веке и ограничивались обсуждением планов по поводу развития экономических связей и текущего положения дел с Османской империей и другими восточными странами.
Таким образом, можно сказать, что стабильные политические и дипломатические отношения России и стран Востока установились только к ХХ веку.
Однак, найголовнішою прикметою економіки давньогрецьких міст-колоній було господарське посередництво між античною цивілізацією та варварським світом, яке реалізовувалося не тільки шляхом торговельного обміну, а й через запозичення елементів матеріальної культури, технології ремісництва та землеробства. Так, два світи стародавньої історії – античний та варварський вступили у тісні взаємини.
Окрім цього доцільного, зумовленого господарськими потребами посередництва, велику роль відігравало посередництво культурне, яке не обмежувалося власне регіоном Північного Причорномор’я, а поширювалося на величезну територію варварського світу Південно-Східної Європи. З Ольвії, Боспору та інших причорноморських міст і материкової Греції до кочівників надходили багато оздоблені ремісничі вироби, у тому числі бронзові дзеркала, золоті прикраси, предмети повсякденного ужитку та ін.
Из всех стран Востока в период XVI-XVIII вв. с Россией в большей степени взаимодействовали Турция, Китай, Индия, Япония, страны Средней Азии и Иран.
Вплоть до начала ХХ века шли русско-турецкие войны, по итогам которых изменялись границы государств, расширялись территории.
С Китаем и Индией развивались торгово-экономические отношения. Китайская политика того времени была направлена на обособленность от внешних взаимодействий, и только к концу XVIII века международные связи стали расширяться, в том числе и с Россией.
Зарождающиеся дипломатические связи с Индией были прерваны в связи с провозглашением страны британской колонией.
Страны Средней Азии выступали посредником в торговле между Россией и Китаем. Вместе с этим выстраивались и культурно-социальные связи.
Впервые путь в Японию был проложен во времена правления Петра I, а первый официальный контакт был установлен в 1792 году при Екатерине II.
Официальные взаимоотношения с Ираном начали устанавливаться только в XVIII веке и ограничивались обсуждением планов по поводу развития экономических связей и текущего положения дел с Османской империей и другими восточными странами.
Таким образом, можно сказать, что стабильные политические и дипломатические отношения России и стран Востока установились только к ХХ веку.