реформы петра i — преобразования в государственной и общественной жизни, осуществлённые в период правления в россии петра i.
всю реформаторскую деятельность петра i условно можно разделить на два периода (этапа): 1696—1715 годы и 1715—1725.
особенностью первого этапа были спешка и не всегда продуманный характер, что объяснялось ведением северной войны. реформы были нацелены, прежде всего, на сбор средств для ведения войны, проводились насильственным методом и часто не приводили к желаемому результату. кроме государственных реформ на первом этапе проводились обширные реформы с целью модернизации уклада жизни. во втором периоде реформы были более планомерными.
ряд , например в. о. ключевский, указывали, что петровские реформы являлись лишь естественным продолжением изменений, протекавших в ходе xvii века. другие (например, сергей соловьёв), напротив, подчёркивали революционный характер преобразований петра.
, проводившие анализ петровских реформ, придерживаются разных взглядов на его личное в них участие. одна группа полагает, что как в составлении программы реформ, так и в процессе их осуществления пётр не играл главной роли (которая была ему приписана как царю). другая группа , наоборот, пишет о большой личной роли петра i в проведении тех или иных реформ.
По закінченні битви Мстислав знову показав себе як далекоглядного політика який не бажає втрачати отримане але і не хоче жити підчас постійних воїн і суперечок. І хоча після цієї битви, полудневі, українсько-руські землі перейшли фактично в руки Мстислава; незважаючи на здобуту перемогу, Мстислав визнавав першість старшого брата. Він лишився в Чернігові й послав Ярославу пропозицію - поділити батьківські землі Дніпром: правий бік, з Київом, Мстислав запропонував залишити за Ярославом, як за старшим братом, а собі брав лівобічні землі.13«І послав Мстислав услід за Ярославом [посла], говорячи: «Сиди ти на столі своїм у Києві, оскільки ти єси старший брат, а мені хай буде ся сторона».14 Ця дія описує Мстислава як особистість не лише войовничу, а й схильну до миру і блага для власного народу і спокою на підвладних землях.
Ярослав не хотів здаватися на ласку брата, можливо - не уважаючи певним набуте з такої ласки. Але він вислав після цього до Київа своїх намісників, при цьому продовжував збирати далі війська в Новгороді. І вже аж у 1026 році прийшов він з великим військом до Київа, договорюватись з Мстиславом як рівний з рівним. Коло Городка під Київом брати з'їхалися й уложили угоду на тім, що: лівобічну Україну взяв собі Мстислав, правобічну Ярослав. «Ярослав зібрав воїв многих, і прийшов до Києва, і вчинив мир із братом своїм Мстиславом коло Городця [Пісочного]. І розділили вони по Дніпру Руську землю: Ярослав узяв сю сторону, а Мстислав - ту. І стали вони оба жити мирно і в братолюбстві, і перестали усобиця й заколот, і була тиша велика в землі Руській.»15
Отже, великий крок Мстислава на поступки Ярославу подарив їх землям мир і спокій. І не відомо що б відбулось далі якщо б Ярослав не погодився на пропозицію Мстислава.
Після особистої зустрічі Ярослава і Мстислава встановився своєрідний дуумвірат братів. Ярослав Мудрий був великим князем Київським, правив, як верховний правитель, дніпровським Правобережжям, Новгородською і всіма іншими руськими землями, за винятком Чернігово-Сіверської сторони і Тмутараканського князівства. Мстиславу як і раніше підпорядковувалися яси і касоги.
Але розподіл цей був номінальним. Насправді брати спільно розв'язували основні державні питання, що стосувалися всієї Русі, також здійснювали спільні воєнні походи проти ворогів підвладним їм земель. «На сім союзі двох головних володарів східної Европи осталася її політична система в дальших десятиліттях, аж до смерті Мстислава.»16 Але підчас цього союзу держава не становила політичної єдності, на це вказує літопис «І розділили вони по Дніпру Руську землю»17. І лише після смерті Мстислава Ярослав став єдиним, одноосібним правителем руських земель.
реформы петра i — преобразования в государственной и общественной жизни, осуществлённые в период правления в россии петра i.
всю реформаторскую деятельность петра i условно можно разделить на два периода (этапа): 1696—1715 годы и 1715—1725.
особенностью первого этапа были спешка и не всегда продуманный характер, что объяснялось ведением северной войны. реформы были нацелены, прежде всего, на сбор средств для ведения войны, проводились насильственным методом и часто не приводили к желаемому результату. кроме государственных реформ на первом этапе проводились обширные реформы с целью модернизации уклада жизни. во втором периоде реформы были более планомерными.
ряд , например в. о. ключевский, указывали, что петровские реформы являлись лишь естественным продолжением изменений, протекавших в ходе xvii века. другие (например, сергей соловьёв), напротив, подчёркивали революционный характер преобразований петра.
, проводившие анализ петровских реформ, придерживаются разных взглядов на его личное в них участие. одна группа полагает, что как в составлении программы реформ, так и в процессе их осуществления пётр не играл главной роли (которая была ему приписана как царю). другая группа , наоборот, пишет о большой личной роли петра i в проведении тех или иных реформ.
Наслідки битви
По закінченні битви Мстислав знову показав себе як далекоглядного політика який не бажає втрачати отримане але і не хоче жити підчас постійних воїн і суперечок. І хоча після цієї битви, полудневі, українсько-руські землі перейшли фактично в руки Мстислава; незважаючи на здобуту перемогу, Мстислав визнавав першість старшого брата. Він лишився в Чернігові й послав Ярославу пропозицію - поділити батьківські землі Дніпром: правий бік, з Київом, Мстислав запропонував залишити за Ярославом, як за старшим братом, а собі брав лівобічні землі.13«І послав Мстислав услід за Ярославом [посла], говорячи: «Сиди ти на столі своїм у Києві, оскільки ти єси старший брат, а мені хай буде ся сторона».14 Ця дія описує Мстислава як особистість не лише войовничу, а й схильну до миру і блага для власного народу і спокою на підвладних землях.
Ярослав не хотів здаватися на ласку брата, можливо - не уважаючи певним набуте з такої ласки. Але він вислав після цього до Київа своїх намісників, при цьому продовжував збирати далі війська в Новгороді. І вже аж у 1026 році прийшов він з великим військом до Київа, договорюватись з Мстиславом як рівний з рівним. Коло Городка під Київом брати з'їхалися й уложили угоду на тім, що: лівобічну Україну взяв собі Мстислав, правобічну Ярослав. «Ярослав зібрав воїв многих, і прийшов до Києва, і вчинив мир із братом своїм Мстиславом коло Городця [Пісочного]. І розділили вони по Дніпру Руську землю: Ярослав узяв сю сторону, а Мстислав - ту. І стали вони оба жити мирно і в братолюбстві, і перестали усобиця й заколот, і була тиша велика в землі Руській.»15
Отже, великий крок Мстислава на поступки Ярославу подарив їх землям мир і спокій. І не відомо що б відбулось далі якщо б Ярослав не погодився на пропозицію Мстислава.
Після особистої зустрічі Ярослава і Мстислава встановився своєрідний дуумвірат братів. Ярослав Мудрий був великим князем Київським, правив, як верховний правитель, дніпровським Правобережжям, Новгородською і всіма іншими руськими землями, за винятком Чернігово-Сіверської сторони і Тмутараканського князівства. Мстиславу як і раніше підпорядковувалися яси і касоги.
Але розподіл цей був номінальним. Насправді брати спільно розв'язували основні державні питання, що стосувалися всієї Русі, також здійснювали спільні воєнні походи проти ворогів підвладним їм земель. «На сім союзі двох головних володарів східної Европи осталася її політична система в дальших десятиліттях, аж до смерті Мстислава.»16 Але підчас цього союзу держава не становила політичної єдності, на це вказує літопис «І розділили вони по Дніпру Руську землю»17. І лише після смерті Мстислава Ярослав став єдиним, одноосібним правителем руських земель.