Памятка для характеристики и оценки исторического деятеля: Лжедмитрия 2
1. Когда и в какой стране жил и действовал исторический деятель, к какой общественной группе он принадлежал по своему происхождению? Каковы были его цели, планы, какими средствами он стремился реализовать их?
2. Опишите внешность и характер исторического деятеля. Какие личные качества ему идти к цели, а какие мешали? Что Вы цените в его характере, что не одобряете?
3. Перечислите основные результаты его деятельности (какие цели удалось претворить в жизнь).
4. Установите, в интересах каких общественных сил действовал герой Вашего описания.
5. Оцените деятельность выдающегося человека (кому была полезна, выгодна ли прогрессу общества) Выскажите своё отношение к нему.​

Объяснение:

Август (лат. Imperator Caesar Divi filius Augustus, також Октавіа́н А́вгуст (лат. Octavianus Augustus; 23 вересня 63 до н. е. — 19 серпня 14 н. е.) — римський державний і військовий керівник, могутніший імператор Римської імперії, контролював Римську імперію з 27 року до н. е. і до своєї смерті в 14 році н. е. Племінник і спадкоємець Гая Юлія Цезаря. Колись словом "август" називали тільки те, що мало божественне походження. Привласнивши собі цей титул, імператор фактично дорівняв свою владу до божественної, пізніше на його честь у деяких мовах було названо восьмий місяць року. Саме на цей час правління Августа припадає народження Ісуса Христа.

Август — засновник юліансько-клавдіанської династії. Відзначився перемогою в 31 до н. е. при Акції над римським полководцем Марком Антонієм і єгипетською царицею Клеопатрою, завершив громадянські війни (43—31 до н. е.), що почалися після смерті Цезаря. Зосередив у своїх руках диктаторську владу, зберігши традиційні республіканські установи, започаткувавши нову форму суспільного устрою «принципат». Пізніше термін «Август» (з латині звеличений богами) набув значення титулу імператора. Час правління Августа вважається золотим віком римської літератури і мистецтва (Вергілій, Горацій, Овідій, Тит Лівій та ін.). Вважається одним з найефективніших і найсуперечливіших лідерів людської історії.

В результате распада древнерусского государства ко второй половине XII в. на территории Киевской Руси возникло 13 отдельных феодальных княжеств и республик: Новгородская и Псковская земли и княжества Киевское, Переяславское, Черниговское, Галицко-Волынское, Турово-Пинское, Полоцко-Минское, Смоленское, Владимиро-Суз-Дальское, Муромское, Рязанское, Тмутараканское. Великие киевские князья некоторое время продолжали считаться верховным главой раздробившейся Русской земли. Однако верховенство это было чисто номинальным. В системе политических образований Киевское княжество было далеко не самым сильным. Власть киевских князей неуклонно падала, а сам Киев превратился в объект борьбы между сильнейшими русскими князьями. Поход на Киев Андрея Боголюбского в 1169 г. еще более подорвал значение этого города, а нашествие татаро-монголов в 1240 г. превратило его в груду развалин.
незна