Будем точными - не у восточных славян, а причины и (главное! ) предпосылки возникновения древнерусского государства. К IХ в. у восточных славян сложился комплекс социально- экономических и политических предпосылок для образования государства.
*Социально-экономические - родовая община перестала быть экономической необходимостью и распалась, уступив место территориальной, "соседской" общине. Произошло отделение ремесла от других видов хозяйственной деятельности, рост городов и внешней торговли. Шёл процесс формирования социальных групп, выделились знать и дружина.
*Политические - появились большие племенные союзы, которые стали заключать между собой временные политические союзы. С конца VI в. известен союз племён во главе с Кием; в VI- VII вв. существовала "Держава волынян"; в IХ в. вокруг Новгорода существовало славянское объединение во главе с Гостомыслом. Накануне образования государства существовали союзы больших племён славян: Куяба - вокруг Киева, Славия - вокруг Новгорода, Артания - вокруг Рязани или Чернигова.
*Внешнеполитические - важнейшим для образования и укрепления государств у всех народов было наличие внешней опасности. С VI в. славяне вели борьбу с многочисленными кочевыми племенами тюрок (скифы, сарматы, гунны, авары, хазары, печенеги, половцы и др.) .
Итак, к IХ в. восточные славяне своим внутренним развитием были готовы к образованию государства. *Норманнский фактор. Завершающий факт образование государства восточных славян связан с их северными соседями - жителями Скандинавии (современные Дания, Норвегия, Швеция) . В Западной Европе жителей Скандинавии называли норманами, викингами, а на Руси - варягами. В Европе викинги занимались разбоем и торговлей. На Руси условий для морского разбоя не было, поэтому варяги в основном торговали и нанимались к славянам в военные дружины. У варягов также разложение родоплеменного строя, складывание предпосылок для образования государства. Итак, непосредственная ПРИЧИНА возникновения древнерусского государства - призвание варягов.
Летописный рассказ о призвании на Русь в качестве правителей варягов послужил основой для возникновения норманской теории образования Древнерусского государства. Её создателями стали немецкие учёные Миллер, Байер ХVIII в. Немецкие учёные утверждали, что создание государственности на Руси - результат действия варягов. Горячим противником норманской теории был великий русский учёный М. В. Ломоносов.
Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon; 28 жовтня, 1466 — 12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від латинського слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.
Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.
Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».
Еразм народився у ніч з 27 на 28 жовтня 1466 року в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про матір відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.
Посвячення й чернечі роки
У віці 25 років, у 1488, Еразма висвячено на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського покликання, а інститут чернецтва став однією із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього за на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.
К IХ в. у восточных славян сложился комплекс социально- экономических и политических предпосылок для образования государства.
*Социально-экономические - родовая община перестала быть экономической необходимостью и распалась, уступив место территориальной, "соседской" общине. Произошло отделение ремесла от других видов хозяйственной деятельности, рост городов и внешней торговли. Шёл процесс формирования социальных групп, выделились знать и дружина.
*Политические - появились большие племенные союзы, которые стали заключать между собой временные политические союзы. С конца VI в. известен союз племён во главе с Кием; в VI- VII вв. существовала "Держава волынян"; в IХ в. вокруг Новгорода существовало славянское объединение во главе с Гостомыслом. Накануне образования государства существовали союзы больших племён славян: Куяба - вокруг Киева, Славия - вокруг Новгорода, Артания - вокруг Рязани или Чернигова.
*Внешнеполитические - важнейшим для образования и укрепления государств у всех народов было наличие внешней опасности. С VI в. славяне вели борьбу с многочисленными кочевыми племенами тюрок (скифы, сарматы, гунны, авары, хазары, печенеги, половцы и др.) .
Итак, к IХ в. восточные славяне своим внутренним развитием были готовы к образованию государства.
*Норманнский фактор.
Завершающий факт образование государства восточных славян связан с их северными соседями - жителями Скандинавии (современные Дания, Норвегия, Швеция) . В Западной Европе жителей Скандинавии называли норманами, викингами, а на Руси - варягами. В Европе викинги занимались разбоем и торговлей. На Руси условий для морского разбоя не было, поэтому варяги в основном торговали и нанимались к славянам в военные дружины. У варягов также разложение родоплеменного строя, складывание предпосылок для образования государства.
Итак, непосредственная ПРИЧИНА возникновения древнерусского государства - призвание варягов.
Летописный рассказ о призвании на Русь в качестве правителей варягов послужил основой для возникновения норманской теории образования Древнерусского государства. Её создателями стали немецкие учёные Миллер, Байер ХVIII в. Немецкие учёные утверждали, что создание государственности на Руси - результат действия варягов. Горячим противником норманской теории был великий русский учёный М. В. Ломоносов.
Объяснение:
Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon; 28 жовтня, 1466 — 12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від латинського слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.
Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.
Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».
Еразм народився у ніч з 27 на 28 жовтня 1466 року в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про матір відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.
Посвячення й чернечі роки
У віці 25 років, у 1488, Еразма висвячено на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського покликання, а інститут чернецтва став однією із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього за на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.