Дослідження української культури, як підґрунтя єдності певної свідомої самої себе спільноти, можна прослідкувати вже у "Слові про закон і благодать" Іларіона, згодом "Повісті врем'яних літ", у українських гуманістів та полемістів, а також козацьких літописах. Проте першим більш чи менш узагальненим баченням української культури, як окремого цілісного процесу, ми бачимо в представників народницької школи (М. Костомаров, В.Антонович, М. Грушевський). Загалом, лише починаючи від М. Грушевського ми можемо говорити про новий культурний синтез української історії, основним пунктом якої є думка про те, що "всі періоди Руси-України тісно й нерозривно сполучені між собою... як одні і ті ж змагання народні, одна й таж головна ідея переходить через весь той ряд віків, в так одмінних політичних і культурних обставинах". Однак, праці істориків народницької школи доводили виклад подій до кінця XVIII ст., і той же М. Грушевський, лише в останнє десятиріччя своєї наукової діяльності почав активно працювати над тематикою XIX ст., заявивши у 1925 р. про можливість, в головних рисах, доповнити свою стару схему української історії культурними сенсами XIX ст., відповідно до етнічного бачення української історії та національно-культурного відродження, яке пережили українці у складі Російської та Австрійської імперій.
Внаслідок такого підходу, писав О. Оглоблин, широка й повноводна ріка культурно-історичного процесу переходила у вузький, хоча і сильний потік, за межами якого залишалося майже ціле суспільне життя тогочасної України. И, що головне, українська національно-визвольна рух XX ст. та відродження української державності уявлялося не як наслідок культурного розвитку України в XIX ст., а як щось випадкове, залежне від сторонніх обставин, подій і чинників, без яких його могло б не бути.
Разве можно рассматривать такой вопрос, как выбор веры и его последствия столь примитивно? Это надо же сказать: "плюсы" и "минусы"...
Интересно бы мне было посмотреть на Вашего преподавателя. Неужто тот, кто задал этот вопрос не понимает, что речь о последствиях принятия христианства (как и любой другой религии) не может быть ни столь категоричной, ни столь обобщенной?
Да, принятие христианства несомненно повлияло и на внешнюю и на внутреннюю политику Киевской Руси, да, оно со временем изменило быт, культуру, миросозерцание наших предков, привнесло элементы Византийской культуры и, увы, повинно в уничтожении многих свидетельств о языческой культуре восточных славян (современные неоязычники-фантазеры сейчас успешно паразитируют на теле истории религии и культуры славян благодаря отсутствию этих достоверных свидетельств) .
Но во всех этих случаях позволительно формулировать вопрос иначе: "Как принятие христианства повлияло на такие-то аспекты внешней политики (или повседневной жизни или еще чего-нибудь)? ".
И кому из нас, живущих в 21 веке, дозволено столь категорично судить о том, что было "плюсом", а что "минусом"?
Внаслідок такого підходу, писав О. Оглоблин, широка й повноводна ріка культурно-історичного процесу переходила у вузький, хоча і сильний потік, за межами якого залишалося майже ціле суспільне життя тогочасної України. И, що головне, українська національно-визвольна рух XX ст. та відродження української державності уявлялося не як наслідок культурного розвитку України в XIX ст., а як щось випадкове, залежне від сторонніх обставин, подій і чинників, без яких його могло б не бути.
Интересно бы мне было посмотреть на Вашего преподавателя. Неужто тот, кто задал этот вопрос не понимает, что речь о последствиях принятия христианства (как и любой другой религии) не может быть ни столь категоричной, ни столь обобщенной?
Да, принятие христианства несомненно повлияло и на внешнюю и на внутреннюю политику Киевской Руси, да, оно со временем изменило быт, культуру, миросозерцание наших предков, привнесло элементы Византийской культуры и, увы, повинно в уничтожении многих свидетельств о языческой культуре восточных славян (современные неоязычники-фантазеры сейчас успешно паразитируют на теле истории религии и культуры славян благодаря отсутствию этих достоверных свидетельств) .
Но во всех этих случаях позволительно формулировать вопрос иначе: "Как принятие христианства повлияло на такие-то аспекты внешней политики (или повседневной жизни или еще чего-нибудь)? ".
И кому из нас, живущих в 21 веке, дозволено столь категорично судить о том, что было "плюсом", а что "минусом"?