в более узком смысле, рабочее движение — это организационное сплочение рабочих с целью улучшения своего социального положения и завоевания политических прав.
Кроме рабочих, в рабочем движении могут участвовать представители высших классов и различные политические группы.
это с вики надеюсь Объяснение:
в широком смысле, рабочее движение — социальные массовые движения наёмных рабочих (пролетариат) и их семей в странах с развивающейся или развитой промышленностью с целью достижения эмансипации рабочего класса или какого-либо конкретного улучшения условий жизни и труда, особенно путём борьбы за принятие законов, регулирующих трудовые отношения. К этому определению можно отнести также общественные беспорядки, акции протеста, стихийные забастовки и др. неорганизованную деятельность как средство экономической или политической борьбы с классом эксплуататоров и обслуживающей его интересы властью.
Князь Костянтин Іванович Острозький народився в 1460 році на Волині. Рано втратив обох батьків. Розпочавши свою військову кар'єру за часів короля Яна I Ольбрахта, став одним із найвидатніших полководців XVI століття. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 35 битв, програв 2, брав участь в успішних кампаніях проти татар та Московської держави.
За перемогу біля Очакова проти сил хана Мехмет-Ґірея першим отримав посаду Великого гетьмана Литовського 10 серпня 1497 року.[4]
У битві над Ведрошею 14 липня 1500 року русько-литовсько-польське військо під керівництвом Костянтина Острозького зазнало поразки від московського війська, сам Костянтин потрапив у полон. 1506 року Василій ІІІ змусив Костянтина Острозького підписати присягу на вірність; отримавши свободу пересування, втік на Волинь у 1507 році. 4 грудня 1507 року король надав йому правом «доживоття» монастир св. Миколая в Жидичині.
Незважаючи на заборону будувати у Великому князівстві Литовському нові церкви, 19 червня 1511 отримав дозвіл короля на перебудову соборної церкви Вільнюса — Пречистої Богородиці. 2 липня 1511 отримав на сеймі в Бересті підтвердження королем привілею для Православної церкви, за яким вона мала власне судівництво, була позбавлена втручання світських чинників у справи призначення на посади (аналогічний документ король видав 9 лютого 1522 року для Турівської та Пінської єпархій за його сприяння в проханні архієпископа Йонаша (Івана). У 1514 отримав дозвіл на будівництво мурованої церкви Св. Трійці на місці дерев'яної, нової — Успіння (пол. Przeniesienie) Св. Миколая у Вільнюсі. В 1521 р. було збудовано нову замкову церкву в Острозі[5].
Король Сиґізмунд I Старий повернув князеві посаду Великого гетьмана Литовського в 1507.
в более узком смысле, рабочее движение — это организационное сплочение рабочих с целью улучшения своего социального положения и завоевания политических прав.
Кроме рабочих, в рабочем движении могут участвовать представители высших классов и различные политические группы.
это с вики надеюсь Объяснение:
в широком смысле, рабочее движение — социальные массовые движения наёмных рабочих (пролетариат) и их семей в странах с развивающейся или развитой промышленностью с целью достижения эмансипации рабочего класса или какого-либо конкретного улучшения условий жизни и труда, особенно путём борьбы за принятие законов, регулирующих трудовые отношения. К этому определению можно отнести также общественные беспорядки, акции протеста, стихийные забастовки и др. неорганизованную деятельность как средство экономической или политической борьбы с классом эксплуататоров и обслуживающей его интересы властью.
Князь Костянтин Іванович Острозький народився в 1460 році на Волині. Рано втратив обох батьків. Розпочавши свою військову кар'єру за часів короля Яна I Ольбрахта, став одним із найвидатніших полководців XVI століття. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 35 битв, програв 2, брав участь в успішних кампаніях проти татар та Московської держави.
За перемогу біля Очакова проти сил хана Мехмет-Ґірея першим отримав посаду Великого гетьмана Литовського 10 серпня 1497 року.[4]
У битві над Ведрошею 14 липня 1500 року русько-литовсько-польське військо під керівництвом Костянтина Острозького зазнало поразки від московського війська, сам Костянтин потрапив у полон. 1506 року Василій ІІІ змусив Костянтина Острозького підписати присягу на вірність; отримавши свободу пересування, втік на Волинь у 1507 році. 4 грудня 1507 року король надав йому правом «доживоття» монастир св. Миколая в Жидичині.
Незважаючи на заборону будувати у Великому князівстві Литовському нові церкви, 19 червня 1511 отримав дозвіл короля на перебудову соборної церкви Вільнюса — Пречистої Богородиці. 2 липня 1511 отримав на сеймі в Бересті підтвердження королем привілею для Православної церкви, за яким вона мала власне судівництво, була позбавлена втручання світських чинників у справи призначення на посади (аналогічний документ король видав 9 лютого 1522 року для Турівської та Пінської єпархій за його сприяння в проханні архієпископа Йонаша (Івана). У 1514 отримав дозвіл на будівництво мурованої церкви Св. Трійці на місці дерев'яної, нової — Успіння (пол. Przeniesienie) Св. Миколая у Вільнюсі. В 1521 р. було збудовано нову замкову церкву в Острозі[5].
Король Сиґізмунд I Старий повернув князеві посаду Великого гетьмана Литовського в 1507.