ответ:«Цей князь — пише літописець — був князь добрий, хоробрий і мудрий; збудував багато городів і храмів та прибрав їх ріжними окрасами. Головно ж вславився своїм братолюбям з Васильком. Був другим по Соломоні»...
Український історик Микола Костомарів характеризує Данила словами: «Доля цього князя мала в собі щось трагічного. Досяг він багато такого, чого не досяг ніодин з українських князів, та ще серед такого напруження, що інший не переніс би. Майже вся Україна, весь край заселений українським племенем, опинився під його владою. Але не встигнувши визволитися зпід татарського ярма, Данило не залишив запоруки самостійности своїй державі на майбутнє. У відносинах до своїх західніх сусідів, як взагалі в цілій своїй діяльности, Данило, завсіди відважний, неустрашимий, великодушний і добрий, менше всього був політиком. У всіх його вчинках ми не бачимо ні сліду хитрощів, навіть тих, що їх уживає людина, аби недати себе обдурити. Цей князь був повною протилежністю хитрих князів Московщини, що від батьків переняли політику хитрощів та насильств і звикли не розбіратися в засобах для досягнення мети. Постать Данила так і залишилася благородною, найбільш симпатичною постатю в цілій історії княжої України».
Лицарськість, витривалість, ріжносторонність і рухливість признає Данилові й Михайло Грушевський, що нарівні з Костомаровим, закидує йому брак політичного хисту: «Його дипльоматія була безладна, його політика проти татар короткозора, непевна й доривочна».
Зате Степан Томашівський бачить у Данилі «одну з найіделістичніших постатей української історії: розумний, лицарський, культурний, гуманний, а при тому енергійний. Завдяки цим прикметам він покінчив остаточно з боярською анархією й спровадив громадянство на шлях нормального, громадського розвитку. Невдачі не зменшують його вартости, бо приходилося йому працювати в надзвичайно трудних умовах, куди трудніших, як мав їх його батько»...
Семья – самое главное для каждого из нас. Это близкие и родные люди. Те, кого мы любим, с кого берем пример, о ком заботимся, кому желаем добра и счастья! Именно в семье мы учимся любви, ответственности, заботе и уважению.
История каждой семьи – это маленькая история страны. Наша жизнь тесно связана с нашей Родиной. И когда мы изучаем историю своей страны, своего края, невольно возникает во а чем занимались в это время мои предки? И хочется найти на старинных фотографиях, в текстах воспоминаний знакомые лица и имена. И, найдя их, мы гордимся, что родные люди в трудную ли, значительную ли минуту для Отечества были вместе со своей страной, своим народом. Очень точно об этом сказала великая русская поэтесса
ответ:«Цей князь — пише літописець — був князь добрий, хоробрий і мудрий; збудував багато городів і храмів та прибрав їх ріжними окрасами. Головно ж вславився своїм братолюбям з Васильком. Був другим по Соломоні»...
Український історик Микола Костомарів характеризує Данила словами: «Доля цього князя мала в собі щось трагічного. Досяг він багато такого, чого не досяг ніодин з українських князів, та ще серед такого напруження, що інший не переніс би. Майже вся Україна, весь край заселений українським племенем, опинився під його владою. Але не встигнувши визволитися зпід татарського ярма, Данило не залишив запоруки самостійности своїй державі на майбутнє. У відносинах до своїх західніх сусідів, як взагалі в цілій своїй діяльности, Данило, завсіди відважний, неустрашимий, великодушний і добрий, менше всього був політиком. У всіх його вчинках ми не бачимо ні сліду хитрощів, навіть тих, що їх уживає людина, аби недати себе обдурити. Цей князь був повною протилежністю хитрих князів Московщини, що від батьків переняли політику хитрощів та насильств і звикли не розбіратися в засобах для досягнення мети. Постать Данила так і залишилася благородною, найбільш симпатичною постатю в цілій історії княжої України».
Лицарськість, витривалість, ріжносторонність і рухливість признає Данилові й Михайло Грушевський, що нарівні з Костомаровим, закидує йому брак політичного хисту: «Його дипльоматія була безладна, його політика проти татар короткозора, непевна й доривочна».
Зате Степан Томашівський бачить у Данилі «одну з найіделістичніших постатей української історії: розумний, лицарський, культурний, гуманний, а при тому енергійний. Завдяки цим прикметам він покінчив остаточно з боярською анархією й спровадив громадянство на шлях нормального, громадського розвитку. Невдачі не зменшують його вартости, бо приходилося йому працювати в надзвичайно трудних умовах, куди трудніших, як мав їх його батько»...
Надеюсь про это?
В семейном кругу мы с вами растем.
Основа основ - родительский дом.
В семейном кругу все корни твои,
И в жизнь ты входил из семьи.
В семейном кругу мы жизнь создаем,
Основа основ – родительский дом.
Семья – самое главное для каждого из нас. Это близкие и родные люди. Те, кого мы любим, с кого берем пример, о ком заботимся, кому желаем добра и счастья! Именно в семье мы учимся любви, ответственности, заботе и уважению.
История каждой семьи – это маленькая история страны. Наша жизнь тесно связана с нашей Родиной. И когда мы изучаем историю своей страны, своего края, невольно возникает во а чем занимались в это время мои предки? И хочется найти на старинных фотографиях, в текстах воспоминаний знакомые лица и имена. И, найдя их, мы гордимся, что родные люди в трудную ли, значительную ли минуту для Отечества были вместе со своей страной, своим народом. Очень точно об этом сказала великая русская поэтесса
Объяснение:
Надеюсь правильно