Імперія карла великогочас найбільшої могутності франкської держави припадає на правління сина піпіна короткого — карла великого (742-814).внаслідок кількох воєн він значно розширив кордони франкської держави, підпорядкувавши своїй владі різні племена і народності.карл перейшов у наступ на арабську іспанію. правда, його перший похід в іспанію (778) не був успішним.надалі франки методично просувалися на південь від піренеїв. у 801 р. в арабів була відібрана барселона на території північно-східної іспанії заснована іспанська марка (прикордонна територія), населення якої становили головним чином баски і наварці.за карла великого внаслідок тривалих воєн (з 772 по 804 р.) була завойована і приєднана до франкської держави саксонія.внаслідок багатьох воєн кордони франкської держави значно розширилися. за площею держава франків наближалася до старої західної римської імперії і так само включала до свого складу різні племена і народності.королівський титул більше не задовольняв франкського короля. карл чекав лише зручної нагоди, щоб проголосити себе імператором. така нагода випала, коли слабкий і безвільний папа лев iii, що викликав проти себе опозицію римської знаті, втік до карла, у якого шукав захист. карл дав папі надійну охорону і сам очолив похід на рим. у подяку за цю папа наприкінці 800 р. в соборі св. петра в римі вінчав франкського короля імператорською короною. так була встановлена нова імперія на заході. ця подія викликала конфлікти між карлом і візантією, імператори якої вважали себе єдиними спадкоємцями старого риму.в останні роки життя карл обрав постійним місцем перебування свою нову столицю ахен. головну увагу він приділяв зміцненню нових рубежів для оборони і подальших захоплень.на початку ix ст. карл користувався великим впливом не тільки всередині імперії, а й за її межами: з ним рахувалися королі держав в ії; його заступництва шукали королі шотландії , вожді племінних ірландських князів.однак за зовнішнім благополуччям імперії приховувалася її внутрішня слабкість. створена шляхом завоювань, вона булі надзвичайно різноманітна за етнічним складом. крім франків і підвладних їм племен і народностей на території колишньої галлії до імперії карла великого входили сакси, фризи, бавари, алвмани, тюринги, лангобардні та ін.кожна з територій імперії без постійного військового й адміністративного примусу не хотіла підкорятися владі завойовників. тому карл великий проводив усе своє життя в походах, відправляючись кожний різ туди, де виникала реальна загроза відпадання тієї або іншої території. з часом утримувати завойовані племена і народності ставало все важче. неміцні, суто зовнішні зв'язки між окремими частинами імперії розірвались через три десятиріччя після смерті імперії карла великого
Историки и политологи до сих пор спорят до хрипоты и не могут прийти к одному выводу. По- моему самая вразумительная позиция такая. СССР, как заметил один бывший министр финансов не знал экономических законов и не хотел знать. Не смотря на политическое противостояние двух систем. А наша идея была тоже привлекательна для половины мира, братства, равенства, уважения к труду, единства интересов. Но плановая экономика была ужасна затратна, Отсутствие конкуренции, уравниловка в зарплате, политическая цензура подвели союз разрушению. Республики были присоединены по разному, где добровольно, где силой. И как только ослабла экономическая мощь. Шикарная олимпиада в Монреале, афганская война(ввод войск долго скрывался и солдат хоронили тайно), взрыв черноболя (безвозвратная соц лагерю всего мира. Тогда союз удержать уже не могло никакое чудо. Горбачёв вынужден был балансировать между полным разрушением и распадом этой супер империи и сохранением хоть чего-то. На совете республик было выбрано оптимальное решение СНГ. Как союз независимых государств. Обошлось без обычных для этого войн. Почти начало все налаживаться, но путч и расстрел белого дома изменил настроение наших новых союзников.они поняли, что компартия еще сильна и потянет страну назад. Горбачев был обманут своим же окружением и был изолирован на острове Форос. Люди вышли на защиту нарождающейся демократии, погибли несколько человек. Горбачева привезли уже с другую страну. Ельцин уже стал первым президентом Росии. И возврата назад уже не было. Роль Горбачева еще долго будет пересматриваться, особенно сейчас, когда империю пытаются реанимировать. Но его можно считать правителем на сломе аремен. А таких не любят и сбрасывают на них вмю ответственность.
