В памяти многих поколений представление о правлении Юстиниана всегда было связано с предпринятой им реформой римского права. Грандиозное творение, называемое «храмом правовой науки» и приписываемое воле законодателя Юстиниана, по сути дела было рождено самой жизнью. Коренные изменения социально-экономических и политических отношений в империи IV—VI вв. требовали переработки старых правовых норм, мертвой глыбой лежавших на пути дальнейшего прогресса византийского общества. Однако в условиях сохранения в VI в. основ рабовладельческого строя и рабовладельческого государства фундаментом воздвигнутого при Юстиниане огромного здания Свода гражданского права могло быть только старое римское право.В переходный период от рабовладения к феодализму, когда рабовладельческий строй еще не сдал своих позиций, еще были живы многие институты римского права: в несколько модифицированном виде они были приемлемы для господствующих классов империи. Само рабовладение и различные методы классового господства рабовладельцев, социальные и сословные перегородки и привилегии, разнообразные формы рабовладельческого государства и его системы управления — все это еще отвечало интересам господствующих классов византийского общества. Поэтому-то краеугольным камнем всей законодательной деятельности Юстиниана стал чисто консервативный принцип, декларированный самим императором, — принцип безусловного «уважения к непогрешимой древности». Отсюда такое преклонение законодателей VI в. перед римским правом. Кроме того, поскольку в Византии VI в. сохранялись крупные города, развивались ремёсла и торговля, имущественные и торговые сделки отличались многообразием, реальная жизнь требовала упорядочения и тщательной регламентации прав частной собственности, на которой во многом зиждилась экономика страны. И в этом отношении римское право являлось источником, из которого можно было черпать полной рукой. Недаром Ф. Энгельс считал римское право совершеннейшей формой права, имеющей своей основой частную собственность1.Вместе с тем практические потребности порождали настоятельную необходимость внесения серьезных коррективов в существовавшие правовые нормы. Новые социальные порядки, рождаясь, создавали новые правоотношения, возникали иные, неведомые раньше формы взаимоотношений классов, сословий, требовавшие юридического оформления.Но, конечно, существовали и чисто юридические причины, вызвавшие кодификацию права. Прежде всего, для практического ведения процессов необходимо было внести ясность в огромное количество зачастую противоречивых юридических предписаний и узаконений, добиться доступности и четкости правовых норм, систематизировать и классифицировать законы, облегчить пользование ими. Кроме того, нужно было навести порядок в юридической терминологии, устранив многие устаревшие термины, характеризовавшие явления и институты, уже исчезнувшие из реальной действительности. Надо было придать многочисленным узаконениям единообразную и современную форму, положить предел произволу судебных чиновников. Это было особенно необходимо потому, что материалы римского права в VI в. были распылены по различным источникам, часто труднодоступным, многое устарело. Назрела практическая потребность, согласно выражению самого Юстиниана, создать «точные и неоспоримые законы».
Первісні збирачі та мисливці. Вчені вважають, що предками перших людей були мавпи, які під впливом зовнішніх причин — клімату, боротьби за виживання, праці — поступово набули людських рис.
Перші предки людини жили в теплих краях. Наприклад, у Східній Африці вони з'явилися більше 2 млн. років тому, їх називають ще первісними людьми.
Ці люди не вміли розмовляти і спілкувалися один з одним за до різноманітних звуків. Мозок у них був розвинутий краще, ніж у мавпи, але, звичайно, не так, як у сучасної людини.
Первісні люди не могли вижити поодинці, тому об'єднувалися у невеликі групи — первісні стада. Шукаючи їжу. вони збирали їстівні плоди, трави, корені, комах, тобто займалися збиральництвом. Люди не знали металів: необхідні їм ножі, сокири, рубила — примітивні знаряддя праці — виготовляли з каменю або за до каменю, тому час, коли вони жили, називають кам'яним віком.
Уміння виготовляти знаряддя праці було головною ознакою, яка відрізняла людину вмілу від тварин.
Згодом людина навчилася користуватися вогнем. Це була справді велика подія. Люди почали готувати їжу на багатті, на вугіллі пекти м'ясо, яке було смачнішим і поживнішим від сирого. Вогонь зігрівав їх холодної ночі, розганяв морок, відлякував диких звірів. За до вогню первісні люди зробили ще один важливий крок до виходу зі світу тварин.
Поступово люди освоїли холодні регіони Європи та Азії. У більш суворому північному кліматі їм знадобилися надійні житла-укриття на випадок негоди, для захисту від вітрів і морозів. Люди почали селитися в печерах або збудованих ними землянках і куренях. Стіни куренів вони вкривали шкірами великих тварин, як це роблять сьогодні деякі північні народи. Шкіри тварин стали також першим одягом людини.
У холодних краях первісні люди не могли прогодуватися лише збиральництвом. Найважливішим заняттям стало полювання. З його розвитком з'явилася і перша зброя — спис — довгий загострений дрючок із дерева. Пізніше до нього почали прив'язувати кам'яне вістря. Зі списами полювали на звірів, а для риболовлі застосовували кістяний гарпун — короткий спис із гострим кістяним наконечником.
Черговим винаходом людей були лук і стріли. Це уможливило впольовувати тварин і птахів з великої відстані, завдяки чому у людей з'явилося більше їжі.
Приблизно 40 тис. років тому людина стала схожою на сучасну. Вчені називають її «людиною розумною».
«Люди розумні» жили вже не первісними стадами, а родовими абщинами. Що це означає? В общині всі близькі і далекі родичі вважалися однією великою сім'єю. Там діяв звичай: один за всіх, усі за одного. Спільними були житло, запаси дров і їжі, кістки і шкури тварин. На чолі родових общин стояли досвідчені люди — старійшини. Декілька родових общин складали плем'я, яке очолювала рада старійшин.
У цих колективах провідна роль належала жінкам. Вони готували їжу, зберігали вогонь, народжували дітей і цим забезпечували продовження роду. Форму родового об'єднання, в якому жінці належить провідна роль, в науці називають матріархатом (з грец. «влада матері»). Суспільну організацію у вигляді родових об'єднань називають родовим ладом. Цю стадію розвитку пройшли у своїй історії усі народи Землі.
Наших предків у житті підстерігало чимало небезпек, вони бачили навколо себе багато незрозумілого, загадкового. Чому блискає блискавка і гримить грім? Чому влітку жарко, а взимку холодно? Чому сняться сни і вмирають люди?
Виникла віра, що в кожній людині, у будь-якому предметі чи явищі природи живуть надприродні істоти — душа і духи. Душа залишає тіло людини під час сну. Вона зустрічається з душами інших людей, а сплячому про це сняться сни. Первісні люди вірили, що душі предків продовжують жити в далекій «країні мертвих», що душа людини інколи може переселитися у тварину або якийсь предмет, а дух тварини або предмета — у людину. Людина в цьому випадку ставала «перевертнем».
Духи тварин, предметів і явищ могли бути добрими і злими. Наймогутніших духів, старших над іншими, люди називали богами. До них зверталися з молитвою — проханням про удачу в справах. А щоб боги не відмовляли, їм робили пожертви. Люди виготовляли з різних матеріалів зображення богів і духів, щоб молитися до них і приносити жертви. Такі зображення називають ідолами.
Вірування первісних людей у чаклунство, перевертнів, у духів і богів, наявність у людини душі та її життя після смерті називаються релігійними.
Перші предки людини жили в теплих краях. Наприклад, у Східній Африці вони з'явилися більше 2 млн. років тому, їх називають ще первісними людьми.
Ці люди не вміли розмовляти і спілкувалися один з одним за до різноманітних звуків. Мозок у них був розвинутий краще, ніж у мавпи, але, звичайно, не так, як у сучасної людини.
Первісні люди не могли вижити поодинці, тому об'єднувалися у невеликі групи — первісні стада. Шукаючи їжу. вони збирали їстівні плоди, трави, корені, комах, тобто займалися збиральництвом. Люди не знали металів: необхідні їм ножі, сокири, рубила — примітивні знаряддя праці — виготовляли з каменю або за до каменю, тому час, коли вони жили, називають кам'яним віком.
Уміння виготовляти знаряддя праці було головною ознакою, яка відрізняла людину вмілу від тварин.
Згодом людина навчилася користуватися вогнем. Це була справді велика подія. Люди почали готувати їжу на багатті, на вугіллі пекти м'ясо, яке було смачнішим і поживнішим від сирого. Вогонь зігрівав їх холодної ночі, розганяв морок, відлякував диких звірів. За до вогню первісні люди зробили ще один важливий крок до виходу зі світу тварин.
Поступово люди освоїли холодні регіони Європи та Азії. У більш суворому північному кліматі їм знадобилися надійні житла-укриття на випадок негоди, для захисту від вітрів і морозів. Люди почали селитися в печерах або збудованих ними землянках і куренях. Стіни куренів вони вкривали шкірами великих тварин, як це роблять сьогодні деякі північні народи. Шкіри тварин стали також першим одягом людини.
У холодних краях первісні люди не могли прогодуватися лише збиральництвом. Найважливішим заняттям стало полювання. З його розвитком з'явилася і перша зброя — спис — довгий загострений дрючок із дерева. Пізніше до нього почали прив'язувати кам'яне вістря. Зі списами полювали на звірів, а для риболовлі застосовували кістяний гарпун — короткий спис із гострим кістяним наконечником.
Черговим винаходом людей були лук і стріли. Це уможливило впольовувати тварин і птахів з великої відстані, завдяки чому у людей з'явилося більше їжі.
Приблизно 40 тис. років тому людина стала схожою на сучасну. Вчені називають її «людиною розумною».
«Люди розумні» жили вже не первісними стадами, а родовими абщинами. Що це означає? В общині всі близькі і далекі родичі вважалися однією великою сім'єю. Там діяв звичай: один за всіх, усі за одного. Спільними були житло, запаси дров і їжі, кістки і шкури тварин. На чолі родових общин стояли досвідчені люди — старійшини. Декілька родових общин складали плем'я, яке очолювала рада старійшин.
У цих колективах провідна роль належала жінкам. Вони готували їжу, зберігали вогонь, народжували дітей і цим забезпечували продовження роду. Форму родового об'єднання, в якому жінці належить провідна роль, в науці називають матріархатом (з грец. «влада матері»). Суспільну організацію у вигляді родових об'єднань називають родовим ладом. Цю стадію розвитку пройшли у своїй історії усі народи Землі.
Наших предків у житті підстерігало чимало небезпек, вони бачили навколо себе багато незрозумілого, загадкового. Чому блискає блискавка і гримить грім? Чому влітку жарко, а взимку холодно? Чому сняться сни і вмирають люди?
Виникла віра, що в кожній людині, у будь-якому предметі чи явищі природи живуть надприродні істоти — душа і духи. Душа залишає тіло людини під час сну. Вона зустрічається з душами інших людей, а сплячому про це сняться сни. Первісні люди вірили, що душі предків продовжують жити в далекій «країні мертвих», що душа людини інколи може переселитися у тварину або якийсь предмет, а дух тварини або предмета — у людину. Людина в цьому випадку ставала «перевертнем».
Духи тварин, предметів і явищ могли бути добрими і злими. Наймогутніших духів, старших над іншими, люди називали богами. До них зверталися з молитвою — проханням про удачу в справах. А щоб боги не відмовляли, їм робили пожертви. Люди виготовляли з різних матеріалів зображення богів і духів, щоб молитися до них і приносити жертви. Такі зображення називають ідолами.
Вірування первісних людей у чаклунство, перевертнів, у духів і богів, наявність у людини душі та її життя після смерті називаються релігійними.