1) Октавіана проголосили довічним трибуном, консулом та цензором. У нових списках сенаторів ім’я Октавіана стояло першим. Він став принцепсом - найавторитетнішим серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях. Октавіан мав найвищу військову владу - імперій (звідси - «імператор» як частина титулу принцепса), міг скликати народні збори та збори сенату, вносити законопроекти або накладати вето на закони. Згодом йому було присвоєно титул верховного жерця, почесний титул Августа («поважний», «возвеличений богами»), трохи пізніше - титул «батька вітчизни». Культ Августа поширювався і в римських провінціях: у Єгипті, наприклад, його вважали фараоном і сином бога Сонця.
2) Август запровадив нові посади - префекта Рима і префекта преторіанської гвардії. Префекта Рима обирали із сенаторів, до обов’язків цього посадовця належало наглядати за порядком у місті. Префект преторіанської гвардії командував охороною імператора. Було підвищено платню солдатам і офіцерам. Чимало ветеранів осіли в провінціях і допомагали їх освоювати. Як головнокомандувач армії Август керував провінціями, де перебували війська (імператорські провінції). Він призначав намісників, які командували гарнізонами.
Сенату для управління було надано спокійніші й розвинутіші провінції. їх називали сенаторськими провінціями. За Октавіана Августа західний кордон досяг Атлантичного океану й пролягав по Рейну. Північні кордони сягнули Дунаю, де було створено нові провінції. Кордони на сході посунули до річки Євфрат та Парфянського царства, з яким імператор уклав мир.
Этот рассказ Плутарха очень тронул меня, потому что в нем отражаются лучшие качества будущего Великого полководца Александра Македонского. Ему, молоденькому мальчику, удалось усмирить неукротимого коня Буцефала наблюдательность: он заметил, что конь боится теней и повернул его против солнца смелость и упорство: конь встал на дыбы и пытался сбросить юношу, умчался галопом по равнине, но вскоре вернулся покоренным с гордым всадником на спине.
Тогда его отец Филипп поцеловал его и сказал великие слова: «Ищи, сын мой, царство по себе, ибо Македония для тебя слишком мала!»
Вот так в оном маленькой истории, эпизоде, раскрываются лучшие человеческие качества.
1) Октавіана проголосили довічним трибуном, консулом та цензором. У нових списках сенаторів ім’я Октавіана стояло першим. Він став принцепсом - найавторитетнішим серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях. Октавіан мав найвищу військову владу - імперій (звідси - «імператор» як частина титулу принцепса), міг скликати народні збори та збори сенату, вносити законопроекти або накладати вето на закони. Згодом йому було присвоєно титул верховного жерця, почесний титул Августа («поважний», «возвеличений богами»), трохи пізніше - титул «батька вітчизни». Культ Августа поширювався і в римських провінціях: у Єгипті, наприклад, його вважали фараоном і сином бога Сонця.
2) Август запровадив нові посади - префекта Рима і префекта преторіанської гвардії. Префекта Рима обирали із сенаторів, до обов’язків цього посадовця належало наглядати за порядком у місті. Префект преторіанської гвардії командував охороною імператора. Було підвищено платню солдатам і офіцерам. Чимало ветеранів осіли в провінціях і допомагали їх освоювати. Як головнокомандувач армії Август керував провінціями, де перебували війська (імператорські провінції). Він призначав намісників, які командували гарнізонами.
Сенату для управління було надано спокійніші й розвинутіші провінції. їх називали сенаторськими провінціями. За Октавіана Августа західний кордон досяг Атлантичного океану й пролягав по Рейну. Північні кордони сягнули Дунаю, де було створено нові провінції. Кордони на сході посунули до річки Євфрат та Парфянського царства, з яким імператор уклав мир.
Объяснение:
Этот рассказ Плутарха очень тронул меня, потому что в нем отражаются лучшие качества будущего Великого полководца Александра Македонского. Ему, молоденькому мальчику, удалось усмирить неукротимого коня Буцефала наблюдательность: он заметил, что конь боится теней и повернул его против солнца смелость и упорство: конь встал на дыбы и пытался сбросить юношу, умчался галопом по равнине, но вскоре вернулся покоренным с гордым всадником на спине.
Тогда его отец Филипп поцеловал его и сказал великие слова: «Ищи, сын мой, царство по себе, ибо Македония для тебя слишком мала!»
Вот так в оном маленькой истории, эпизоде, раскрываются лучшие человеческие качества.