Патри́цій (лат. patricius — від pater — «батько», тобто «нащадок батьків») — представник знатних родів у Стародавньому Римі. У ширшому значенні — людина шляхетного походження.
Плебе́ї (лат. Plebs — простолюдин) — незнатне, вільне населення Стародавнього Риму, яке не входило в родові общини і не мало права на землю, а також політичних прав на відміну від патриціїв.
Сена́т (лат. Senatus — рада старійшин), у Стародавньому Римі найвища державна рада; у ряді держав один з найвищих державних органів; у багатьох державах одна з законодавчих палат парламенту, судова колегія при вищих судах, або найвищий суд (наприклад, Держ. Сенат в Україні за гетьманату П. Скоропадського); також колеґіальний орган управління у деяких вищих навчальних закладах.
Трибу́н (лат. tribūnus) — у Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. Слово tribūnus («народний трибун; чиновник») утворене від лат. tribus — округ, територіальна одиниця в Стародавньому Римі, яке спочатку означало «третя частина римського народу». Військові трибуни — командні посади у давньоримській армії, народні трибуни — найвищі виборні службові особи з плебеїв, що обиралися на плебейських зборах.
О гуннах в Европе. Это народ-легенда, которые вели кочевой образ жизни, они были умелыми воинами. Благодаря своему военному искусству, они покоряли и заставляли платить дань крупнейшие державы древнего мира, таких как Китай, Рим, Византия. Гунны говорили на тюркском языке и поклонялись Единому богу – Тенгри.
После 370 года воинственные племена гуннов вторглись в Восточную Европу и положили начало Великой миграции народов. Жестокие варвары, питающиеся сырым мясом, оставляли после себя пепелища и смерть. Германские народы обратились к правителю Рима с переждать на римских территориях разрушительный набег.
Сейчас историки согласны с тем, что гунны произошли от народности хунну, проживавшей на севере Китайской империи до I века н.э., но в то время европейцы и представить не могли, откуда приходят орды кровожадных дикарей. Со временем церковь провозгласила их «Бичом Божьим», посланным в наказания за грехи.
Патри́цій (лат. patricius — від pater — «батько», тобто «нащадок батьків») — представник знатних родів у Стародавньому Римі. У ширшому значенні — людина шляхетного походження.
Плебе́ї (лат. Plebs — простолюдин) — незнатне, вільне населення Стародавнього Риму, яке не входило в родові общини і не мало права на землю, а також політичних прав на відміну від патриціїв.
Сена́т (лат. Senatus — рада старійшин), у Стародавньому Римі найвища державна рада; у ряді держав один з найвищих державних органів; у багатьох державах одна з законодавчих палат парламенту, судова колегія при вищих судах, або найвищий суд (наприклад, Держ. Сенат в Україні за гетьманату П. Скоропадського); також колеґіальний орган управління у деяких вищих навчальних закладах.
Трибу́н (лат. tribūnus) — у Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. Слово tribūnus («народний трибун; чиновник») утворене від лат. tribus — округ, територіальна одиниця в Стародавньому Римі, яке спочатку означало «третя частина римського народу». Військові трибуни — командні посади у давньоримській армії, народні трибуни — найвищі виборні службові особи з плебеїв, що обиралися на плебейських зборах.
О гуннах в Европе. Это народ-легенда, которые вели кочевой образ жизни, они были умелыми воинами. Благодаря своему военному искусству, они покоряли и заставляли платить дань крупнейшие державы древнего мира, таких как Китай, Рим, Византия. Гунны говорили на тюркском языке и поклонялись Единому богу – Тенгри.
После 370 года воинственные племена гуннов вторглись в Восточную Европу и положили начало Великой миграции народов. Жестокие варвары, питающиеся сырым мясом, оставляли после себя пепелища и смерть. Германские народы обратились к правителю Рима с переждать на римских территориях разрушительный набег.
Сейчас историки согласны с тем, что гунны произошли от народности хунну, проживавшей на севере Китайской империи до I века н.э., но в то время европейцы и представить не могли, откуда приходят орды кровожадных дикарей. Со временем церковь провозгласила их «Бичом Божьим», посланным в наказания за грехи.