Сарматские племена (роксоланы, языги, аланы и др.) доминировали на территории Украины с III в. до н.э. по III в. н.э. Пришли они из южно-уральских степей, обосновались к северо-востоку от скифов. В середине III века н.э. их смели германские племена (готы). Часть сарматов вошла в состав готской державы Германариха, часть "по убежища" у праславян и влилась в состав Черняховской культуры, остальные ушли за Дон. Окончательно смяли сарматов гунны – кого смогли истребили, остальных – ассимилировали.
За 600 лет сарматы довольно внушительно повлияли на мировоззрение народностей в ареале своего обитания. Как – это мы с вами и выясним.
Сарматы – "родственники" скифов, антропологический тип и тех, и других, схож.
Сарматы, как и скифы, представляли собой народ-армию, где всё мужское население являлось военнообязанным. Античные авторы всегда подчёркивали агрессивность сарматов, их воинственность.
Формування давньоруської держави починається у другій половині IX ст. Слов’яни належать до народів індоєвропейської родини. Праслов’яни населили територію давньоруської держави у III-II тис. до н. е. Їм протистояли спочатку кимерійці, потім – скіфські племена. Власним ім’ям почали іменуватися з VI ст. н. е.
Формування давньоруської народності належить періоду IX-X ст. Воно здійснювалось у процесі асиміляції слов’ян з фінно-уграми і балтами. До цих часів належить поняття "Русь". У широкому смислі "Русь" означала усі землі східних слов’ян, що підвладні Києву. У вузькому значенні (географічному) – місце, що лежить на південь від Києва, між річками Рось, Росава, Дніпро.
Давньоруська держава склалася у 2-й половині IX ст. Це була раннєфеодальна держава, господарчу основу якої становило землеробство. Тим самим забезпечувалась сталість культурних традицій, перейнятих Київською Руссю від скіфських землеробських племен, а також у цілому від праслов’янської етнічної спільноти.
Давньоруська культура орієнтувалась у своєму розвитку на Візантію, що обумовлювалось рівнем розвитку матеріальної культури та вибором Давньою Руссю православ’я.
В Київській Русі закріпилася давньоруська писемність, що її впровадили Кирило та Мефодій.
Водночас з розвитком писемності виникає інтерес до проблем естетики. Важливішими категоріями естетики є краса, образ, символ, канон.
Сарматские племена (роксоланы, языги, аланы и др.) доминировали на территории Украины с III в. до н.э. по III в. н.э. Пришли они из южно-уральских степей, обосновались к северо-востоку от скифов. В середине III века н.э. их смели германские племена (готы). Часть сарматов вошла в состав готской державы Германариха, часть "по убежища" у праславян и влилась в состав Черняховской культуры, остальные ушли за Дон. Окончательно смяли сарматов гунны – кого смогли истребили, остальных – ассимилировали.
За 600 лет сарматы довольно внушительно повлияли на мировоззрение народностей в ареале своего обитания. Как – это мы с вами и выясним.
Сарматы – "родственники" скифов, антропологический тип и тех, и других, схож.
Сарматы, как и скифы, представляли собой народ-армию, где всё мужское население являлось военнообязанным. Античные авторы всегда подчёркивали агрессивность сарматов, их воинственность.
Внизу, выберешь себе, что тебе нужно
Объяснение:
Формування давньоруської держави починається у другій половині IX ст. Слов’яни належать до народів індоєвропейської родини. Праслов’яни населили територію давньоруської держави у III-II тис. до н. е. Їм протистояли спочатку кимерійці, потім – скіфські племена. Власним ім’ям почали іменуватися з VI ст. н. е.
Формування давньоруської народності належить періоду IX-X ст. Воно здійснювалось у процесі асиміляції слов’ян з фінно-уграми і балтами. До цих часів належить поняття "Русь". У широкому смислі "Русь" означала усі землі східних слов’ян, що підвладні Києву. У вузькому значенні (географічному) – місце, що лежить на південь від Києва, між річками Рось, Росава, Дніпро.
Давньоруська держава склалася у 2-й половині IX ст. Це була раннєфеодальна держава, господарчу основу якої становило землеробство. Тим самим забезпечувалась сталість культурних традицій, перейнятих Київською Руссю від скіфських землеробських племен, а також у цілому від праслов’янської етнічної спільноти.
Давньоруська культура орієнтувалась у своєму розвитку на Візантію, що обумовлювалось рівнем розвитку матеріальної культури та вибором Давньою Руссю православ’я.
В Київській Русі закріпилася давньоруська писемність, що її впровадили Кирило та Мефодій.
Водночас з розвитком писемності виникає інтерес до проблем естетики. Важливішими категоріями естетики є краса, образ, символ, канон.