по истории
1) Составьте схему на основе прочитанного текста «Социальная структура
русского общества к концу XVвека» (на вершине схемы – самая высшая
категория людей, затем менее важная и т.д. Внизу схемы будет находиться самое
бесправное сословие).
↓
↓
↓
↓
↓
2) Найдите ошибки в тексте и исправьте их (сам текст переписывать не нужно -
только цифру и рядом верный ответ).
1. На вершине общества в едином Русском государстве стоял патриарх всея Руси
и его семейство.
2. К верхам общества относились и удельные князья.
3. Высшим слоем русского общества в конце XV—XVI века были помещики.
4. Вместо княжеских дружин было создано единое новгородское войско, основу
которого составляли бояре.
5. Создание единого русского государства ухудшило положение крестьян.
6. Идя навстречу пожеланиям помещиков, Иван III установил в Судебнике 1497 г.
единый срок перехода крестьян от помещика к помещику: Иванов день.
7. Пожилое – это плата владельцу земли за переход к другому помещику. Его
сумма составляла 10 рублей.
8. Дворцовые крестьяне – это крестьяне, жившие во дворце.
9. Посадские люди – это горожане. Они делились на купцов и «белых людей».
10. Казаки – это вольные люди, которые состояли из беглых крестьян и других
людей. Главным источником существования казаков была охота.
Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя - Левом, Мстиславом і Шварно.
Найпослідовніше продовжував державницьку політику батька Лев Данилович (1264 - 1301 рр.). Він приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.
На землі XIII - XIV ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева - князя Юрія I (1301 - 1308 рр.). Він, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе "королем Русі та князем Володимирії". За період правління Юрія I розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут. І хотя князь змушений був повернути зміцнілій Польській державі Люблінську землю, його міжнародний авторитет і вплив зростали. Про це свідчить установлення у 1303 р. окремої Галицької митрополії, яка безпосередньо підпорядковувалася Вселенському патріархові в Константинополі.
Наступниками Юрія I стали його сини - Андрій та Лев II (1315 - 1323 рр.). Вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно, тому розпаду єдиної держави не відбулося. Романовичі проводили активну зовнішню політику: налагодили союзницькі відносини з Польською державою та Тевтонським орденом. Ці союзи мали антилитовську та антиординську спрямованість. Однак братам не вдалося ефективно протидіяти експансії Литви - Дорогичинську та Берестейську землі було втрачено. Трагічно для них закінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. у битві з військами хана Узбека молоді князі загинули.
Загибель Андрія та Лева II обірвала пряму лінію династії Романовичів. Майже два роки галицько-волинський трон залишався без правителя. Лмше у 1325 р., унаслідок компромісу між місцевим боярством і правителями Польщі, Угорщини та Литви, главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія I Львовича.
Князь прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава. Період правління Юрія II Болеслава (1325 - 1340 рр.) став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства. Посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.
Квітень 1340 р. - унаслідок боярської змови Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина - під Польщею, Волинь - під Литвою, Буковина - у складі Молдавського князівства.
Протягом 100 років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство слугувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців почуття культурної та політичної ідентичності.
А надо всей этой красотой заливаются жаворонки. Приятно идти полем в яркий солнечный день. На душе — праздник, а как иначе, когда кругом такое волшебство. Я не могу удержаться и сплетаю венок из полевых цветов. Среди луга вьется небольшая речка, Рекуша, вода звонко переливается по камешкам, весело бежит к Волге. Местами встречаются целые заросли желтых кувшинок, но рука не поднимается сорвать их, уничтожить эту красоту. В воде они неповторимо прелестны, поражаешься многообразию земных растений.
В природе все рационально и прекрасно, надо только научиться видеть эту красоту, уметь беречь ее, сохранять для будущих поколений. Природа великолепна сама по себе, и в то же время сколько она несет даров людям! Общение с природой приносит необыкновенную духовную силу. Не случайно святые люди уходили в глухие места общаться лишь с Богом и природой. Я горжусь, что живу в России, среди этих лесов и полей, мне хочется, чтобы будущие поколения получили от нас ту же красоту родной природы. Для этого надо бесконечно любить свою землю, бережно относиться к ней, преумножая ее богатства.