с началом первого тысячелетия до н. э. связана эпоха освоения древним населением обширных степных, горно-степных и полупустынных пространств, сложения у племен европейских и азиатских степей новой формы хозяйственной деятельности — экстенсивного скотоводства в его различных формах.
истоки этой, становившейся ведущей, отрасли первобытной ки на территории казахстана формировались в эпоху бронзы. уже в раннем андроне возникло комплексное хозяйство оседлых племен, придомное скотоводство, мотыжное земледелие, охота и рыболовство. на первых порах это было единое производящее хозяйство, в котором скотоводство и земледелие еще не выделились в самостоятельные отрасли производства. к середине ii тысячелетия до н. э. картина меняется: резко увеличивается в хозяйстве, как показывают археологические данные, удельный вес животных, таких, как овцы и лошади, приспособленных к дальним переко- чевкам и самодобыванию корма зимой, растет подвижность населения, происходит процесс освоения степных пастбищных угодий. интенсивное развитие скотоводства к тому, что из общей массы варваров выделились пастушеские племена. первое крупное общественное разделение труда, происшедшее на территории казахстана в середине ii тыс. до н. э., создало необходимые предпосылки для окончательного оформления нового вида хозяйственной деятельности — кочевого и полукочевого скотоводства.
уже в начале i тыс. до н. э. в степях, полупустынях и горных районах казахстана полукочевое и кочевое скотоводство становится основной, а затем и господствующей формой хозяйства. такие изменения обусловливались рядом причин, главными среди них были естественно-- кие и социально- факторы, теснейшим образом связанные между собой.
в конце п-го и начале i-го тыс. до н. э. в казахстане, как и в других степных районах, менялся климат, он становился все более засушливым. уменьшались площади естественных водоемов, что, в свою очередь, ограничивало, а в некоторых районах и резко сократило распространение земледелия в поймах больших и малых рек. с течением времени в среде скотоводческо-земледельческих племен назревало несоответствие между непрерывно растущим населением и непропорционально низким уровнем производительных сил, не обеспечивающих это население средствами к существованию. объясняя механизм первобытно-общинной , к. маркс писал, что «недостаточное развитие производительных сил ставило граждан в зависимость от определенного количественного соотношения, которое нельзя было нарушать»1144. первобытное население не могло быстро совершенствовать свое производство и видело выход из создавшегося положения только в одном - расширении занимаемой территории. для большинства населения степных районов казахстана, в которых тяжелые и слабо обводненные почвы не позволяли развивать орошаемое земледелие, единственным направлением первобытной , ликвидирующим «давление избытка населения на производительные силы»/115/, был переход к кочевой и полукочевой формам скотоводческого хозяйства такое хозяйственное направление было возможно и целесообразно в условиях огромных пастбищных угодий.
Після першої світової війни західноукраїнські землі опинилися у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії. За офіційною статистикою у 1920 році на території Румунії проживало майже 791 тисяча українців (4,7 % усього населення). Основними місцями їхнього зосередження були Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії.
Колоніальна експлуатація українських земель вела до деградації господарства, закривались підприємства та майстерні. Вже в перші роки окупації майже третину працездатного населення становили безробітні, ситуація погіршилась у період кризи, що охопила Румунію у 1928 році. Економічне становище українського населення
Під впливом Румунії перебували роз'єднані українські громади і українська громада Північної Буковини.
Громада Бессарабії де у Хотинському повіті проживало багато українців. Українці також проживали в Уманському, Ізмаїльському повітах на півдні Бессарабії.
Промислові підприємства Північної Буковини і Бессарабії залишалися дрібними і напівкустарними .
Найбільшу частку в економіці Буковини мала харчова промисловість, у придунайських землях оброблення шкір, варіння мила, виробництво тканин, сукна.
Велике приватновласницьке і церковне землеволодіння у Північній Буковині становило 54 % загальних площ.
Соціальне становище українського населення
У вересні 1919 року уряд Румунії підготував проект аграрної реформи на Буковині, а в березні 1920 року у Бессарабії, але вони не ліквідували безземелля у цих краях. Більшість селян були малоземельними або безземельними, третину населення становили безробітні.
Діяльність українських політичних партій і рухів
З 1918 по 1928 роки на окупованих Румунією українських землях діяв воєнний стан, легальну політичну діяльність партій було заборонено. З 1928 по 1938 роки у Румунії був період відносно ліберального правління, що сприяло діяльності політичних партій. З'явилась низка політичних партій комуністичного і національного напрямків.
Українська національна партія на чолі з А. Залозецьким виступала за компроміс із владою і за легальні методи діяльності. Заснувала низку періодичних видань українською мовою.
Комуністична партія Буковини заснована у 1948 році, виступала за приєднання Буковини до УСРР.
Діяли націоналістичні групи, лідерами націоналістичних організацій були О. Забачинський, Д.Квітковський. У 1938 році король заборонив політичні партії і встановив диктатуру військових.
Культурне життя
Проводилася політика румунізації українського населення:
румунську мову оголошено державною;
закривались українські школи і культурно — освітні установи;
людей переслідували за вживання української мови;
накладено заборону на ввезення українських книжок і музичних творів;
у Чернівецькому університеті ліквідовано українські кафедри;
с началом первого тысячелетия до н. э. связана эпоха освоения древним населением обширных степных, горно-степных и полупустынных пространств, сложения у племен европейских и азиатских степей новой формы хозяйственной деятельности — экстенсивного скотоводства в его различных формах.
истоки этой, становившейся ведущей, отрасли первобытной ки на территории казахстана формировались в эпоху бронзы. уже в раннем андроне возникло комплексное хозяйство оседлых племен, придомное скотоводство, мотыжное земледелие, охота и рыболовство. на первых порах это было единое производящее хозяйство, в котором скотоводство и земледелие еще не выделились в самостоятельные отрасли производства. к середине ii тысячелетия до н. э. картина меняется: резко увеличивается в хозяйстве, как показывают археологические данные, удельный вес животных, таких, как овцы и лошади, приспособленных к дальним переко- чевкам и самодобыванию корма зимой, растет подвижность населения, происходит процесс освоения степных пастбищных угодий. интенсивное развитие скотоводства к тому, что из общей массы варваров выделились пастушеские племена. первое крупное общественное разделение труда, происшедшее на территории казахстана в середине ii тыс. до н. э., создало необходимые предпосылки для окончательного оформления нового вида хозяйственной деятельности — кочевого и полукочевого скотоводства.
уже в начале i тыс. до н. э. в степях, полупустынях и горных районах казахстана полукочевое и кочевое скотоводство становится основной, а затем и господствующей формой хозяйства. такие изменения обусловливались рядом причин, главными среди них были естественно-- кие и социально- факторы, теснейшим образом связанные между собой.
в конце п-го и начале i-го тыс. до н. э. в казахстане, как и в других степных районах, менялся климат, он становился все более засушливым. уменьшались площади естественных водоемов, что, в свою очередь, ограничивало, а в некоторых районах и резко сократило распространение земледелия в поймах больших и малых рек. с течением времени в среде скотоводческо-земледельческих племен назревало несоответствие между непрерывно растущим населением и непропорционально низким уровнем производительных сил, не обеспечивающих это население средствами к существованию. объясняя механизм первобытно-общинной , к. маркс писал, что «недостаточное развитие производительных сил ставило граждан в зависимость от определенного количественного соотношения, которое нельзя было нарушать»1144. первобытное население не могло быстро совершенствовать свое производство и видело выход из создавшегося положения только в одном - расширении занимаемой территории. для большинства населения степных районов казахстана, в которых тяжелые и слабо обводненные почвы не позволяли развивать орошаемое земледелие, единственным направлением первобытной , ликвидирующим «давление избытка населения на производительные силы»/115/, был переход к кочевой и полукочевой формам скотоводческого хозяйства такое хозяйственное направление было возможно и целесообразно в условиях огромных пастбищных угодий.
Після першої світової війни західноукраїнські землі опинилися у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії. За офіційною статистикою у 1920 році на території Румунії проживало майже 791 тисяча українців (4,7 % усього населення). Основними місцями їхнього зосередження були Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії.
Колоніальна експлуатація українських земель вела до деградації господарства, закривались підприємства та майстерні. Вже в перші роки окупації майже третину працездатного населення становили безробітні, ситуація погіршилась у період кризи, що охопила Румунію у 1928 році. Економічне становище українського населення
Під впливом Румунії перебували роз'єднані українські громади і українська громада Північної Буковини.
Громада Бессарабії де у Хотинському повіті проживало багато українців. Українці також проживали в Уманському, Ізмаїльському повітах на півдні Бессарабії.
Промислові підприємства Північної Буковини і Бессарабії залишалися дрібними і напівкустарними .
Найбільшу частку в економіці Буковини мала харчова промисловість, у придунайських землях оброблення шкір, варіння мила, виробництво тканин, сукна.
Велике приватновласницьке і церковне землеволодіння у Північній Буковині становило 54 % загальних площ.
Соціальне становище українського населення
У вересні 1919 року уряд Румунії підготував проект аграрної реформи на Буковині, а в березні 1920 року у Бессарабії, але вони не ліквідували безземелля у цих краях. Більшість селян були малоземельними або безземельними, третину населення становили безробітні.
Діяльність українських політичних партій і рухів
З 1918 по 1928 роки на окупованих Румунією українських землях діяв воєнний стан, легальну політичну діяльність партій було заборонено. З 1928 по 1938 роки у Румунії був період відносно ліберального правління, що сприяло діяльності політичних партій. З'явилась низка політичних партій комуністичного і національного напрямків.
Українська національна партія на чолі з А. Залозецьким виступала за компроміс із владою і за легальні методи діяльності. Заснувала низку періодичних видань українською мовою.
Комуністична партія Буковини заснована у 1948 році, виступала за приєднання Буковини до УСРР.
Діяли націоналістичні групи, лідерами націоналістичних організацій були О. Забачинський, Д.Квітковський. У 1938 році король заборонив політичні партії і встановив диктатуру військових.
Культурне життя
Проводилася політика румунізації українського населення:
румунську мову оголошено державною;
закривались українські школи і культурно — освітні установи;
людей переслідували за вживання української мови;
накладено заборону на ввезення українських книжок і музичних творів;
у Чернівецькому університеті ліквідовано українські кафедри;
Объяснение: