по мнению ряда историков и общественных деятелей России реформы Петра 1 произвели разрыв в нравственной жизни русского народа оторвав от него от его приданий и и обычаев просвещённое общество приведи не менее двух аргументов в подтверждение данной точки зрения
1.План Шлиффена:Суть в плана в том что вторгнуться в Бельгию, и окружить Француские войска у вердена.
2.Битва при Вердене на Западном фронте, Брусиловский прорыв, операция Нивеля, Битва на Марне, Битва при Таненберге , В Галлиции, Ютландская морское сражение.
3. 1)Бельгийцы при отступление затапили (шлюзы либо платину) также Французка-Британская контратака отеснила немцев когда они были под Парижем, и вступление в США войну.
2)Когда США вступила в войну и отправила войска на територию на Франции.
3)Из-за того что Германия отправила Телеграмма Циммермана, чтобы Мексика вступила войну на стороне Германии, но Британцы перехватили её.
4. Версальский договор, повод к приходу к власти Гитлера, WW2, смерти.
Етногенез українців, так чи інакше пов’язаний з історією
східних слов’ян, становить центральне питання в межах усієї національної української
історіографії. Не є винятком і сучасний процес історіописання археологами, присвячений аналізу цієї проблематики. Після зникнення панування комуністичної ідеології в
науковій думці та відродження на теренах колишнього Радянського Союзу національних
історіографічних шкіл, згідно влучного Г. Касьянова, відбулася актуалізація питання щодо визначення власного національного «я» й окреслення «образу Іншого» [1, 15]. У межах «нових» східнослов’янських держав такими «іншими» насамперед
виявилися саме спільноти східних слов’ян, зокрема їхній етнічний розвиток.
Відшліфована схема східнослов’янського етногенезу за радянської доби виявилася не
такою вже й непорушною, але стверджувати, що фахівцям відразу вдалося вирішити це
питання незаангажовано та об’єктивно також не доводиться. Більше того (як з’ясувалося
невдовзі), це питання набуло ще помітнішої політизації й ідеологічного забарвлення, що
безсумнівно лише перешкоджає встановленню наукової істини. Хоча, аналізуючи сучасну українську історіографію цієї проблеми, можна відзначити й доволі ґрунтовне