1.Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
2.Ведучим видом діяльності населення Стародавнього Китаю було сільське господарство. У Західному Китаї на плоскогір'я розвивалося скотарство. У Східному Китаї в долинах рік головним було землеробство. Вирощувалися просо, ячмінь, пшениця
3.Найдавніші згадки про Китай відносяться до часів правителя Фу Сі, який жив за 30-40 століть до початку нашої ери. Вважається, що боги надихнули його на написання священної книги Стародавнього Китаю «Їцзін», з якої пішла теорія про те, що фізичний Всесвіт виник і розвивається завдяки чергуванню інь і ян.
4.царство в Стародавньому Китаї періодів Чуньцю і Чжаньґо. Протягом усього існування боролася з іншими державами Китаю за гегемонію. На чолі стояла династія Ін. У 221 році до н.
5. землеробство-У Західному Китаї на плоскогір'я розвивалося скотарство. У Східному Китаї в долинах рік головним було землеробство. Вирощувалися просо, ячмінь, пшениця. Знаряддями праці була мотика, потім з'явився плуг
Бачачи в землеробстві основу економіки, держава приділяла йому головну увагу і турботу. Праця хлібороба була оточена ореолом святості. Щорічно ван як первосвященик навесні відкривав церемонію початку сільськогосподарських робіт, йдучи за плугом, проводив першу борозну, восени він же першим пробував хліб із зерна нового врожаю. Про високе значення сільського господарства свідчить той факт, що в гробниці знатних китайців поміщали не тільки зброю, але і мотику.
Успішне ведення сільського господарства- залежало від дощових опадів. Нерівномірний розподіл опадів нерідко приводив до неврожаїв і голоду. Тому вже в древні часи китайці створювали системи штучного зрошення. Але населенню доводилося постійно вести роботи по захисту земель від повеней. Особливість китайських рік - періодичні повені: ліс, що, несуть води цих рік, осідаючи на дно, піднімає їхній рівень, що в сполученні з дощовою погодою стає причиною затоплення великих просторів. Природно, для проведення таких робіт родами, а потім племенами доводилося поєднувати свої зусилля. Усе це стало причиною раннього створення Стародавнього Китаю.
Ремесла і промисловість
Стародавній Китай славився своїми ремеслами- З часів неоліту тут досягли високої майстерності в обробці каменю, кісти, дерева. Великий розвиток одержав гончарну справу. У країні було багато високоякісної білої глини - каоліну. Спочатку керамічні вироби ліпилися руками стрічковим глиняні стрічки клалися по спіралі. Пізніше стали застосовувати гончарний круг. Глиняні посудини робилися різної форми. Їхня висота досягала одного метра. Це свідчить про високе мистецтво майстрів. Результатом розвитку цієї майстерності став винахід у Китаї порцеляну
Великих успіхів домоглися китайські ремісники в області металургії. Високомистецькі і якісні вироби з бронзи древніх китайських майстрів і сьогодні захоплюють світ.
Торгівля
Ріст обсягу надлишкового продукту призвів до появи спочатку мінової торгівлі, а потім і грошової. Розвиток внутрішньої торгівлі обумовлювався не тільки поділом сільськогосподарського і ремісничого виробництва, але і відокремленням скотарських і землеробських районів.
7.Храмів у Давньому Китаї не було, функції жерців виконували державні чиновники, а найважливішими ритуалами верховодив сам правитель. ... Саме в такому середовищі сформувалися основні релігійні системи Китаю: конфуціанство, даосизм, буддизм. Конфуціанство сформувалося на рубежі VI-V ст. до н.
ответ:На территории Казахстана получила распространение самобытная музыкальная культура. Её основу составили импровизационно-эпические произведения тюркских народов, исполняемые сказителем под аккомпанемент народных инструментов: двухструнной домбры, кобыза, сыбызгы, дауылпаза. Примечательной особенностью были соревнования, устраиваемые между музыкантами. К XV—XVIII векам возникает разделение казахской музыки на песни и инструментальный жанр кюй, формируются характерные ритмические и тональные особенности. В XIX веке образуется профессиональная музыкальная традиция, которую представляют, с одной стороны, кюйши — исполнители кюев, с другой — сал-сери, особое явление в казахском обществе[3]. Первые описания казахской музыки дают восточные исследователи, актуальным произведением до сих пор остаётся «Великая книга музыки» Аль-Фараби. В XIX веке казахская музыка становится объектом интереса представителей европейской культуры: к ней обращаются музыканты и искусствоведы как соседней России, так и других стран. Российские востоковеды начинают планомерное изучение и сохранение фольклора казахов, влияние России, в свою очередь, обогащает казахскую музыку и вызывает появление новой плеяды композиторов и исполнителей. Среди них Абай Кунанбаев, Жаяу Муса Байжанов, Курмангазы Сагырбайулы, Ыкылас Дукенов[1][2].
С 1930-х годов начинается формирование профессионального музыкального искусства. В этом приглашённые из России музыкальные деятели: Евгений Брусиловский, Василий Великанов, Борис Ерзакович — которые вместе с одним из виднейших казахских музыкальных организаторов Ахметом Жубановым участвуют в создании Оркестра казахских народных инструментов, филармонии, музыкальной театральной студии (позднее — Казахский театр оперы и балета), создают и ставят на сцене первые казахские оперы. В последующие годы в Казахстан приходят новые музыкальные жанры: эстрадные песни и романсы, камерно-инструментальная, симфоническая музыка, создаются многочисленные хоры народной и советской песни. В 1939 году основан Союз композиторов Казахстана. В 1944 году в Алма-Ате открывается консерватория.
1.Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
2.Ведучим видом діяльності населення Стародавнього Китаю було сільське господарство. У Західному Китаї на плоскогір'я розвивалося скотарство. У Східному Китаї в долинах рік головним було землеробство. Вирощувалися просо, ячмінь, пшениця
3.Найдавніші згадки про Китай відносяться до часів правителя Фу Сі, який жив за 30-40 століть до початку нашої ери. Вважається, що боги надихнули його на написання священної книги Стародавнього Китаю «Їцзін», з якої пішла теорія про те, що фізичний Всесвіт виник і розвивається завдяки чергуванню інь і ян.
4.царство в Стародавньому Китаї періодів Чуньцю і Чжаньґо. Протягом усього існування боролася з іншими державами Китаю за гегемонію. На чолі стояла династія Ін. У 221 році до н.
5. землеробство-У Західному Китаї на плоскогір'я розвивалося скотарство. У Східному Китаї в долинах рік головним було землеробство. Вирощувалися просо, ячмінь, пшениця. Знаряддями праці була мотика, потім з'явився плуг
Бачачи в землеробстві основу економіки, держава приділяла йому головну увагу і турботу. Праця хлібороба була оточена ореолом святості. Щорічно ван як первосвященик навесні відкривав церемонію початку сільськогосподарських робіт, йдучи за плугом, проводив першу борозну, восени він же першим пробував хліб із зерна нового врожаю. Про високе значення сільського господарства свідчить той факт, що в гробниці знатних китайців поміщали не тільки зброю, але і мотику.
Успішне ведення сільського господарства- залежало від дощових опадів. Нерівномірний розподіл опадів нерідко приводив до неврожаїв і голоду. Тому вже в древні часи китайці створювали системи штучного зрошення. Але населенню доводилося постійно вести роботи по захисту земель від повеней. Особливість китайських рік - періодичні повені: ліс, що, несуть води цих рік, осідаючи на дно, піднімає їхній рівень, що в сполученні з дощовою погодою стає причиною затоплення великих просторів. Природно, для проведення таких робіт родами, а потім племенами доводилося поєднувати свої зусилля. Усе це стало причиною раннього створення Стародавнього Китаю.
Ремесла і промисловість
Стародавній Китай славився своїми ремеслами- З часів неоліту тут досягли високої майстерності в обробці каменю, кісти, дерева. Великий розвиток одержав гончарну справу. У країні було багато високоякісної білої глини - каоліну. Спочатку керамічні вироби ліпилися руками стрічковим глиняні стрічки клалися по спіралі. Пізніше стали застосовувати гончарний круг. Глиняні посудини робилися різної форми. Їхня висота досягала одного метра. Це свідчить про високе мистецтво майстрів. Результатом розвитку цієї майстерності став винахід у Китаї порцеляну
Великих успіхів домоглися китайські ремісники в області металургії. Високомистецькі і якісні вироби з бронзи древніх китайських майстрів і сьогодні захоплюють світ.
Торгівля
Ріст обсягу надлишкового продукту призвів до появи спочатку мінової торгівлі, а потім і грошової. Розвиток внутрішньої торгівлі обумовлювався не тільки поділом сільськогосподарського і ремісничого виробництва, але і відокремленням скотарських і землеробських районів.
7.Храмів у Давньому Китаї не було, функції жерців виконували державні чиновники, а найважливішими ритуалами верховодив сам правитель. ... Саме в такому середовищі сформувалися основні релігійні системи Китаю: конфуціанство, даосизм, буддизм. Конфуціанство сформувалося на рубежі VI-V ст. до н.
Объяснение:
ответ:На территории Казахстана получила распространение самобытная музыкальная культура. Её основу составили импровизационно-эпические произведения тюркских народов, исполняемые сказителем под аккомпанемент народных инструментов: двухструнной домбры, кобыза, сыбызгы, дауылпаза. Примечательной особенностью были соревнования, устраиваемые между музыкантами. К XV—XVIII векам возникает разделение казахской музыки на песни и инструментальный жанр кюй, формируются характерные ритмические и тональные особенности. В XIX веке образуется профессиональная музыкальная традиция, которую представляют, с одной стороны, кюйши — исполнители кюев, с другой — сал-сери, особое явление в казахском обществе[3]. Первые описания казахской музыки дают восточные исследователи, актуальным произведением до сих пор остаётся «Великая книга музыки» Аль-Фараби. В XIX веке казахская музыка становится объектом интереса представителей европейской культуры: к ней обращаются музыканты и искусствоведы как соседней России, так и других стран. Российские востоковеды начинают планомерное изучение и сохранение фольклора казахов, влияние России, в свою очередь, обогащает казахскую музыку и вызывает появление новой плеяды композиторов и исполнителей. Среди них Абай Кунанбаев, Жаяу Муса Байжанов, Курмангазы Сагырбайулы, Ыкылас Дукенов[1][2].
С 1930-х годов начинается формирование профессионального музыкального искусства. В этом приглашённые из России музыкальные деятели: Евгений Брусиловский, Василий Великанов, Борис Ерзакович — которые вместе с одним из виднейших казахских музыкальных организаторов Ахметом Жубановым участвуют в создании Оркестра казахских народных инструментов, филармонии, музыкальной театральной студии (позднее — Казахский театр оперы и балета), создают и ставят на сцене первые казахские оперы. В последующие годы в Казахстан приходят новые музыкальные жанры: эстрадные песни и романсы, камерно-инструментальная, симфоническая музыка, создаются многочисленные хоры народной и советской песни. В 1939 году основан Союз композиторов Казахстана. В 1944 году в Алма-Ате открывается консерватория.
Объяснение: Правильно