По вашему мнению что объединяет эти объекты?
Елисеевский магазин
Здание бывшего банка Вавельберга
Здание бывшей фабрики Кёнига
Здание бывшего телефонного завода Эриксона

Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР; популярна назва - есери) - українська політична партія. Як всеукраїнська політична організація УПСР організувалась у квітні 1917 внаслідок об'єднання окремих гуртків і груп есерів, котрі існували в Україні з 1905. До керівництва партії входила переважно студентська молодь, зокрема, М. Ковалевський, Л. Ковалів, В. Залізняк, О. Севрюк, П. Христюк, М. Шраг. Тісно співпрацював з партією М.Грушевський. У програмі УПСР поєднувались національні інтереси з ідеями ліберального народництва. Партія з перших кроків діяльності висувала ідею національно-територіальної автономії України, стояла на грунті безкласовості української нації, націоналізації великих земельних володінь, популяризувала принципи дрібноселянського господарювння. У соціальній стратегії орієнтувалася на селянство та солдатські маси. Визначальним питанням революційних перетворень партія вважала національне питання, а своєю кінцевою метою ставила завдання побудови Української незалежної самостійної держави. У своїй діяльності серед селянства спиралась на “Селянську спілку”, що забезпечило їй належне організаційне зміцнення і відповідну соціальну базу. У листопаді 1917 в рядах партії налічувалось 75 тис. чол. Друковані органи: щотижнева газета “Народна воля” і тижневик “Боротьба”.

Я расскажу вам, друзья  о том, что заставило меня перебраться сюда, где живут племена скифов, чья речь непонятна нам и чьи повадки грубые, совсем не такие как у элинов. Отец оставил мне свой клочок земли, но на нём ничего не хотело расти, никаких ремёсел я не знал и мне пришлось задуматься о том, как же прокормить свою семью и оставить детям хоть что-нибудь в наследство. Однажды такие , как я приняли решение обратиться к оракулу и спросить его о том, где нам образовать колонию. Оракул точно указал нам то место, куда мы должны были направить свои корабли. Нас снарядили в дорогу и мы отплыли. Приплыв к указанному месту, мы обнаружили, что там есть много плодородной земли , а неподалёку паслись табуны скифов. А раз неподалёку протекала ещё река, решено было основать колонию. Каждый из нас получил землю, которую стал возделывать. Сейчас я собираю немало пшеницы и продаю её купцам, которые продают её у нас на родине, в Афинах. Очень часто мы собираем народное собрание, на котором решаем многие спорные и важные вопросы. Я не жалею о том, что я переехал сюда. Здесь я разбогател, построил дом,в амбарах много зерна. Меня уважают, здесь в колонии, я нашёл своё счастье. Здешние племена научились многому от нас, наша культура действует и на эти дикие народы, которые тоже знакомятся с нею. У нас есть и свои ремесленники, мы собираемся послать своего атлета и на олимпийские игры и тоже хотим прославить наш город.