По вопросам 1) чем вы можите объяснить возросший интерес к грамотности и просвещению в 17 вв? 2)дайте общую характеристику научных знаний в россии в 17 вв. 3) почему открытия первопроходцев 17вв мы называем великим? 4) какие жанры появились в 17вв? 5) чем можно объяснить усиление интереса к европейской культуре в российском обществе 17вв? ( заранее огромное)
Відповідь:
Вистачить Гі :)
Пояснення:
Одним з найбільш поширених видів історичних джерел на Україні в XVI — XVIII ст. є літописні записи. Вони торкаються астрономічних і метеорологічних явищ, воєнних подій, культурних справ, життя видатних людей, інколи і переживань самих авторів записок тощо. Подекуди такі історичні записи виростали в літописи. Літописним записам в Галичині особливу увагу приділив історик Антін Петрушевич[1]. Він почав систематично збирати ці записи і опублікував їх під заголовком «Сводная галицко-русская летопись» у шістьох випусках (1874 — 1897 рр.)[2]. Основний недолік цієї великої і цінної праці полягає в тому, що Петрушевич не опублікував повного тексту окремих літописів, а розбив їх на окремі роки і помістив у різних випусках «Сводной летописи». Через це важко реконструювати повністю будь-який літопис і показати, які роки він охоплював та яким був його зміст. Але і при цих недоліках «Сводная летопись» залишається єдиним виданням, на основі якого можна досліджувати давнє літописання Галичини. Публікації інших дослідників — І. Франка, В. Антоновича, І. Свєнціцького, А. Крижановського — дають тільки невеликі доповнення.
Проведений аналіз опублікованих матеріалів показав, що збереглися літописні записки з 50 місцевостей Галичини. Деякі з них мають випадковий характер. Але є записки ряду міст і сіл, які велись більш систематично. Вони становлять інтерес для дослідника давнього літописання.
Одним з найбільших центрів літописання був Львів. Найдавніші літописні записки, текст яких дійшов до нас, залишив Антон Іринкович, священик Богоявленської церкви на Галицькому передмісті у Львові. Він переписав власноручно служебну Мінею в 1543 р. і на останньому аркуші дописав: «Того року била великая война у Москві с кралем полским Жикгимонтом, з того тиж року волоокій побрал Покутє і Галич випалил мсца іюл в 13 на стого пророка Іліи». В іншому місці цієї книги ця записка повторюється в дещо іншому вигляді: «Того року била великая война у Москві і достали ляхове на Москві Стародуба на стго мчка Луппа і інших замков»[3].
Деякі записи на книгах тієї ж Богоявленської церкви робили учителі братської школи: «Року по нароженю Іс. Х-а 1601 била до Москви ухвала на сеймі вальном варшавском, на котором соймі тогож року бил посол перский»; «Матфей Іоанович, прозвиском Нетленний, родом з Рихтич із села, ту у Богоявленя держал школу року 1608»; «Яков Черкаский держав школу року бжия 1645»; «Петро Журавель мешкал року 1682 мца марта». Одна записка дещо ширшого змісту: «Року бжго 1704 і рк. 1705 повітри било ве Львові великоє. В тим же року вийшли войска козації великії, пан Мазепа, гетман запорозкій, где і зимовали в Польши противко шведом. А я-м натенчас бил дидаскалом у Богоявленія, Феодор Григорович, за резидованя пп. старших братей, пана Сімеона Гребійки і пана Іоанна Гуркевича і іних панов братства»[4].
В 1704 р. Стефан Лясковський, член Львівського Успенського 'братства, склав опис зловживань шведських військ у Львові[5].
На окремому аркуші збереглись записки невідомих авторів 1670, 1691 та 1748 рр., зроблені, очевидно, у Львові; остання з них про затемнення сонця, сарану і дорожнечу[6].
Ряд записок зроблено у близьких околицях Львова. На одному з рукописів монастиря в Крехові (тепер Нестерівського району) збереглася записка про похід запорізьких військ під проводом Богдана Хмельницького 1648 р. в Галичину та про спустошення країни польським військом[7]. В рукописі монастиря у Деревлянській Волиці (Кам’ян-сько-Буського району) є запис про наступ турків 1762 р. та інші події[8]. У селі Знесінні під Львовом зберігся опис перебування шведських військ у Львові в 1704 р.[9] З Белза (Забузького району) дійшли записки про пожежі міста 1637 та 1644 pp.[10], з Вербиці (того ж району) згадка про війну 1638 р.[11] Записки з Нових Стрілиш, (Ходорівського району Львівської області) 1681 — 1691 pp. торкаються місцевих справ, зокрема згадують про появу сарани [12]. Записки з Каба- ровець (Зборівського району Тернопільської області) повідомляють про голод 1795 р. та про теплу зиму 1796 р.[13] З Маркополя (Бродівського району Львівської області) є звістка про похід російських і українських військ 1733 р.[14]
Антиправительственные настроения в июле 1917 года вылились в стихийные протесты. Рабочие, моряки и солдаты требовали отставки Временного правительства. 17 июля они вышли на демонстрацию. События того дня унесли жизни сотен людей.
Торжественные похороны жертв Июльского мятежа
Торжественные похороны жертв Июльского мятежа
Недовольства Временным правительство достигли критической точки в начале июля. Утром 17 июля из Кронштадта прибыли матросы и направились прямиком к дому Кшесинской, где в то время располагался штаб большевиков. Большевики, считавшие, что время активных действий еще не пришло, были вынуждены признать неизбежность протестов и присоединится. У особняка Кшесинской протестующих встретили Ленин, Луначарский и Свердлов. С балкона они призвали демонстрантов требовать свержения Временного правительства.
Казаки, подавляющие восстание.
Казаки, подавляющие восстание.
Несмотря на то, что демонстрация позиционировалась как мирная, часть участников была вооружена. Толпа стихийно проследовала по Троцкому мосту, Садовой улице и Невскому проспекту. На углу Литейного и Пантелеймоновской улицы отряд был встречен выстрелами. Кто первым открыл огонь, неизвестно до сих пор. Некоторые историки полагают, что стрельбу спровоцировали большевики. Другие приписывают вину правым экстремистским организациям.
Среди демонстрантов началась паника. Вооруженные участники протеста сделали несколько выстрелов в произвольном направление. Столкновения произошли сразу в нескольких частях города: на Садовой улице, Невском проспекте, Обводном канале, у стен Николаевского вокзала и на Площади Восстания (Знаменской). Периодически раздавались звуки пальбы.
Демонстрация.
Демонстрация.
Беспорядки сопровождались мародерством. Были разграблены частные квартиры на Литейном и Жуковской, а также магазины Гостиного и Апраксина Дворов. Известено, что член Временного правительства Ираклий Церетели лишился автомобиля. Задержать виновных не удалось.
Нападению подверглось здание контрразведки на Воскресенской набережной. Сотрудники стремительно покинули помещение и разбежались. Со второй попытке здание было полностью разгромлено. Часть документов и досье во время нападения были намеренно уничтожены.
Для наведения порядка в Петроград прибыли верные правительству войска и казаки. Общая их численность достигала 16 тыс. Разогнать демонстрацию окончательно они смогли к вечеру. Решающим стало вступление артиллерии. Несколько выстрелов заставили митингующих остановиться.
Демонстрация. Фото: советский фотограф Виктор Булла
Демонстрация. Фото: советский фотограф Виктор Булла
В тот день пострадали сотни. Убиты и ранены по разным оценкам были от 400 до 700 человек.
На следующий день выжившие матросы сдали оружие и вернулись в Кронштадт. Параллельно начались аресты большевиков и обыски в особняке Кшесинской. Ленина, Луначарского, Зиновьева, Троцкого и Раскольникова обвинили в сотрудничестве с германскими агентами. При обыске в редакции газеты «Правда» солдатами якобы было найдено письмо на немецком языке. Об этом писали в «Петроградской газете».
Обвиненный в организации вооруженного восстания Ленин за июль сменил 17 конспиративных квартир, а позже скрылся за границей. Информация о его местонахождение и подробности поимки периодически появлялись на страницах газет. Большевика видели в Стокгольме, Германии и Кронштадте. Но маловероятно, что хоть что-то из этого было правдой.
Расследование причин возникновения демонстрации продолжалось вплоть до середины осени. Прервано оно было началом Октябрьской революции.
Объяснение: