Византия оказала огромное влияние на Русь. Прежде всего, именно богатство византийских церквей и пышность служб убедили князя Владимира крестить Русь в христианство греческого образца. С этого момента культурные связи двух государств были огромны. Церковное обустройство, богатство проводимых таинств и обрядов на Руси было заимствовано из Византии. Кирилл и Мефодий, выходцы из Византии, стали создателями старославянской азбуки и церковно-славянского языка. Благодаря их деятельности появился алфавит, который мы называем кириллицей, который культурно выделил Русь среди других регионов. На Руси заимствовали византийскую стилистику иконописи, которая неимоверно обогатила культуру. Влиянию Византии на Русь и торгово-экономический путь “из варяг в греки”, проходивший из земель викингов в Византию через многие города западных земель Руси. Это торговля не просто экономическим связям Византии и Руси, но и приводила к визитам купцов Руси в Византию, которые потом заимствовали у себя на родине увиденное в Византийской империи.
У важких умовах свого часу Скоропадський робив усе, що міг, аби боронити права української держави та інтереси її населення. Скоропадський коректно ставився до свого попередника і навіть у своїх універсалах уникав офіційної російської термінології щодо «изменника» Мазепи (вважав її блюзнірською). Натомість називав його звичайним «бувшим гетьманом» або «нашим антецесором». Скоропадський протестував проти московських утисків, загарбань і здирств (навіть всесильного Олександра Меншикова), був проти утворення Малоросійської колегії. Звичайно, всі ці заходи Скоропадського не могли вплинути на Петра І, який, всупереч своїм урочистим обіцянкам зберігати автономні права України, у критичний момент переходу Мазепи на бік Швеції вирішив ліквідувати гетьманський устрій.
У колах української мазепинської еміграції ім'я і пам'ять Скоропадського завжди залишалися чистими (екзильний гетьман Пилип Орлик згадував у своєму «Діяріюші» його як свого «великого й любого приятеля»). Іван Скоропадський помер 3. (14) 7. 1722 і був похований у Гамаліївському монастирі м. Глухова.
Гетьман Іван Скоропадський, як і його попередник Іван Мазепа, відзначився благодійництвом. Так, зокрема він започаткував спорудження Гамаліївського монастиря, а в Стародубі на кошти Івана Ілліча зведена церква Предтечі. Турбувався гетьман і про розвиток Чернігівського Єлецького монастиря. Був також і великим шанувальником мистецтва. Так, після великої пожежі 1718 року дуже постраждала Києво-Печерська лавра. Іван Скоропадський опікується створенням нових розписів Успенського собору. У чернігівській друкарні (вона знаходилась в Троїцько-Іллінському монастирі) на початку XVIII ст. були видані книги Іоанна Максимовича, зокрема «Молитва Отче Наш на седьм богомыслий расположения» та «Краткое поучение о 7 сакраментах или тайнах церкви». Унікальні книги мали родовий герб Скоропадського і робилися на його замовлення.
Византия оказала огромное влияние на Русь. Прежде всего, именно богатство византийских церквей и пышность служб убедили князя Владимира крестить Русь в христианство греческого образца. С этого момента культурные связи двух государств были огромны. Церковное обустройство, богатство проводимых таинств и обрядов на Руси было заимствовано из Византии. Кирилл и Мефодий, выходцы из Византии, стали создателями старославянской азбуки и церковно-славянского языка. Благодаря их деятельности появился алфавит, который мы называем кириллицей, который культурно выделил Русь среди других регионов. На Руси заимствовали византийскую стилистику иконописи, которая неимоверно обогатила культуру. Влиянию Византии на Русь и торгово-экономический путь “из варяг в греки”, проходивший из земель викингов в Византию через многие города западных земель Руси. Это торговля не просто экономическим связям Византии и Руси, но и приводила к визитам купцов Руси в Византию, которые потом заимствовали у себя на родине увиденное в Византийской империи.
Объяснение:
У колах української мазепинської еміграції ім'я і пам'ять Скоропадського завжди залишалися чистими (екзильний гетьман Пилип Орлик згадував у своєму «Діяріюші» його як свого «великого й любого приятеля»). Іван Скоропадський помер 3. (14) 7. 1722 і був похований у Гамаліївському монастирі м. Глухова.
Гетьман Іван Скоропадський, як і його попередник Іван Мазепа, відзначився благодійництвом. Так, зокрема він започаткував спорудження Гамаліївського монастиря, а в Стародубі на кошти Івана Ілліча зведена церква Предтечі. Турбувався гетьман і про розвиток Чернігівського Єлецького монастиря. Був також і великим шанувальником мистецтва. Так, після великої пожежі 1718 року дуже постраждала Києво-Печерська лавра. Іван Скоропадський опікується створенням нових розписів Успенського собору. У чернігівській друкарні (вона знаходилась в Троїцько-Іллінському монастирі) на початку XVIII ст. були видані книги Іоанна Максимовича, зокрема «Молитва Отче Наш на седьм богомыслий расположения» та «Краткое поучение о 7 сакраментах или тайнах церкви». Унікальні книги мали родовий герб Скоропадського і робилися на його замовлення.