Степ із давніх часів був прихистком для кочовиків. Їхні племена формувалися головно в монгольських, середньоазійських просторах . Однак недостатня кількість пасовищ при розростанні стад та бажання поживитися за рахунок інших народів спонукали кочовиків вести грабіжницькі війни із сусідами й вирушати у далекі походи для захоплення нових земель. Вершники стали загрозою для всіх оточуючих їх племен і держав. Час від часу вони з’являлися в Північному Причорномор’ї.
2. Печеніги. Половці.
Печеніги — тюркомовні племена. Літописець оповів, що вперше на кордонах Київської держави вони з’явилися в 915 році. Князь Ігор уклав з печенігами договір. Проте вже в 920 році князь воював із ними, а в 944 році печеніги брали участь у поході Ігоря на Візантію. В 972 році печеніги розбили біля Дніпрових порогів дружину Святослава Ігоровича, котрий загинув у цьому бою. Основою їхнього війська була легка кіннота, зброєю — луки. Про стрімкість пересування степовиків згадували візантійські автори, називаючи кінноту печенігів летючими людьми. Відтак, у відкритому зустрічному бою військо кочовиків зупинити було важко. Тож наприкінці X століття зародилася нова форма захисту — спорудження високих і довгих деревоземляних стін-укріплень, які відділяли руське порубіжжя від Степу. Втім, взаємини з печенігами не зводилися тільки до боротьби. Київська держава була їхнім торговельним партнером, купуючи в печенігів овець і коней. У 1036 році печенізьке військо розгромив Ярослав Мудрий. Після цього одні з них відкочували за Дунай і на Балкани, де згодом змішалася з місцевим людом, а ті, що лишилися на попередніх кочів’ях, через два десятиліття змушені були звернутися за до до Києва, бо в приазовсько-причорноморський степ вступили нові господарі — половці.
3. Крим у складі Візантійської імперії.
До Візантійської імперії у Криму належала вся прибережна зона від Боспору до Херсонесу. Інші землі були під впливом кочовиків, котрі змінювали тут один одного впродовж століть. Головне заняття мешканців візантійського Криму — хліборобство, скотарство, ремесло. Боспор став центром закупівлі в степовиків хутра для Константинополя, а згодом — портом, через який вивозили сировину для «грецького вогню». Одним із його складників була нафта, що її для потреб війська видобували візантійці на Таманському півострові. Наприкінці Х століття Боспор увійшов до складу Тмутороканського князівства. Згодом ці землі захопили кочовики: спочатку половці, а потім — монголи.
Процессы, вызвавшие тяжелые демографические последствия, начались уже с первых лет османского завоевания в конце XIVвека. Нашествие принудило тысячи беженцев искать от разрухи и насилия в областях к северу от Дуная. Отдельные группы населения депортироваались в Малую Азию, другие — распроданы на рынках рабов по островам Архипелага, где безвозвратно теряются их следы. Десятки селений в равнинных областях страны оставлены болгарами, так как они предпочитают удалиться как можно дальше от больших дорог, используемых османской империей в своих многочисленных завоевательных походах на западные Балканы и в Центральную Европу. В результате колонизации мусульманским населением из Малой Азии чувствительно меняется и этнический облик некоторых районов Болгарии.
Пятивековое турецкое иго и геноцид в БолгарииНа протяжении многих веков своего существования болгарский народ многократно подвергался прямому и косвенному уничтожению от меча разных завоевателей, но под властью Османской империи это процесс принял характер геноцида. Уничтожались мужчины-воины и мирное население — дети, женщины, старики. Практика бесчеловечной «кровной дани» , когда малолетних мальчиков насильственно уводили из семей и превращали в янычар — жестоких убийц собственного народа, вызывает ужас и сейчас.
Десятки тысяч болгар были расселены в Азии и со временем ассимилированы. Похищения в рабство с насильственной исламизацией, а так же наглые грабежи и захваты собственности привели в упадок все хозяйственное развитие.
Пятивековое турецкое иго и геноцид в БолгарииГеноцид против болгарского народа был жесток своей религиозной превратила в жертвы многие поколения. «Неверные» , называемые «гяурами» ( тур. - толпа, стадо) были низвергнуты в категорию людей «второго сорта» и подвергнуты планомерному истреблению во имя «правой веры» — ислама. Долго последствиями этого уничтожения остаются сотни тысяч убитых и миллионы не рожденных болгар. Разрушались христианские храмы. издан был приказ султана. запрещавший строительство церквей выше человеческого роста. Многочисленные восстания болгар против турецкого ига ( восстания Константина и Фружина, Тырновское восстание, Чипровское восстание и др. ) были потоплены в крови. Этот варварский процесс, начавшийся в конце XIVв. завершен младо-турками летом 1913г этнической чисткой в Восточной Фракии, жертвами которого стали тысячи болгар и четверть миллиона беженцев. Вопреки принятому в 1925 г Ангорскому соглашению, обязывающему Турию возместить Болгарии убытки в размере почти 5 миллиардов долларов, подобный акт все еще остается дипломатическим обещанием без реальных последствий.
1. Хозари.
Степ із давніх часів був прихистком для кочовиків. Їхні племена формувалися головно в монгольських, середньоазійських просторах . Однак недостатня кількість пасовищ при розростанні стад та бажання поживитися за рахунок інших народів спонукали кочовиків вести грабіжницькі війни із сусідами й вирушати у далекі походи для захоплення нових земель. Вершники стали загрозою для всіх оточуючих їх племен і держав. Час від часу вони з’являлися в Північному Причорномор’ї.
2. Печеніги. Половці.
Печеніги — тюркомовні племена. Літописець оповів, що вперше на кордонах Київської держави вони з’явилися в 915 році. Князь Ігор уклав з печенігами договір. Проте вже в 920 році князь воював із ними, а в 944 році печеніги брали участь у поході Ігоря на Візантію. В 972 році печеніги розбили біля Дніпрових порогів дружину Святослава Ігоровича, котрий загинув у цьому бою. Основою їхнього війська була легка кіннота, зброєю — луки. Про стрімкість пересування степовиків згадували візантійські автори, називаючи кінноту печенігів летючими людьми. Відтак, у відкритому зустрічному бою військо кочовиків зупинити було важко. Тож наприкінці X століття зародилася нова форма захисту — спорудження високих і довгих деревоземляних стін-укріплень, які відділяли руське порубіжжя від Степу. Втім, взаємини з печенігами не зводилися тільки до боротьби. Київська держава була їхнім торговельним партнером, купуючи в печенігів овець і коней. У 1036 році печенізьке військо розгромив Ярослав Мудрий. Після цього одні з них відкочували за Дунай і на Балкани, де згодом змішалася з місцевим людом, а ті, що лишилися на попередніх кочів’ях, через два десятиліття змушені були звернутися за до до Києва, бо в приазовсько-причорноморський степ вступили нові господарі — половці.
3. Крим у складі Візантійської імперії.
До Візантійської імперії у Криму належала вся прибережна зона від Боспору до Херсонесу. Інші землі були під впливом кочовиків, котрі змінювали тут один одного впродовж століть. Головне заняття мешканців візантійського Криму — хліборобство, скотарство, ремесло. Боспор став центром закупівлі в степовиків хутра для Константинополя, а згодом — портом, через який вивозили сировину для «грецького вогню». Одним із його складників була нафта, що її для потреб війська видобували візантійці на Таманському півострові. Наприкінці Х століття Боспор увійшов до складу Тмутороканського князівства. Згодом ці землі захопили кочовики: спочатку половці, а потім — монголи.
В результате колонизации мусульманским населением из Малой Азии чувствительно меняется и этнический облик некоторых районов Болгарии.
Пятивековое турецкое иго и геноцид в БолгарииНа протяжении многих веков своего существования болгарский народ многократно подвергался прямому и косвенному уничтожению от меча разных завоевателей, но под властью Османской империи это процесс принял характер геноцида. Уничтожались мужчины-воины и мирное население — дети, женщины, старики. Практика бесчеловечной «кровной дани» , когда малолетних мальчиков насильственно уводили из семей и превращали в янычар — жестоких убийц собственного народа, вызывает ужас и сейчас.
Десятки тысяч болгар были расселены в Азии и со временем ассимилированы. Похищения в рабство с насильственной исламизацией, а так же наглые грабежи и захваты собственности привели в упадок все хозяйственное развитие.
Пятивековое турецкое иго и геноцид в БолгарииГеноцид против болгарского народа был жесток своей религиозной превратила в жертвы многие поколения. «Неверные» , называемые «гяурами» ( тур. - толпа, стадо) были низвергнуты в категорию людей «второго сорта» и подвергнуты планомерному истреблению во имя «правой веры» — ислама.
Долго последствиями этого уничтожения остаются сотни тысяч убитых и миллионы не рожденных болгар.
Разрушались христианские храмы. издан был приказ султана. запрещавший строительство церквей выше человеческого роста.
Многочисленные восстания болгар против турецкого ига ( восстания Константина и Фружина, Тырновское восстание, Чипровское восстание и др. ) были потоплены в крови.
Этот варварский процесс, начавшийся в конце XIVв. завершен младо-турками летом 1913г этнической чисткой в Восточной Фракии, жертвами которого стали тысячи болгар и четверть миллиона беженцев. Вопреки принятому в 1925 г Ангорскому соглашению, обязывающему Турию возместить Болгарии убытки в размере почти 5 миллиардов долларов, подобный акт все еще остается дипломатическим обещанием без реальных последствий.