Фрідріх II справляв на сучасників незвичне враження, через що його називали «Диво світу». Після смерті імператора поширилася легенда, начебто він не помер, а лише тимчасово зник. Люди вірили, що колись правитель повернеться і встановить царство загального миру. Насправді ж після смерті останнього з могутніх Штауфенів загинула і його держава. У Німеччині та Італії посилилася роздробленість. Сицилія вступила у смугу занепаду. Усі нащадки Фрідріха II загинули, намагаючись утримати чи повернути його володіння. До кінця середньовіччя жоден з німецьких імператорів не мав такої сили, впливу й авторитету, як видатні правителі династії Штауфенів.
Роздробленість країни викликала занепокоєння в частини німецького суспільства. Бюргерство виступало за проведення реформ: заборону феодальних війн, установлення контролю міст над свавіллям князів, уведення єдиного судочинства та єдиних грошової і митної систем. Виконання цих вимог могло б вивести Священну Римську імперію на шлях централізації. Проте в реальному житті в Німеччині на схилку середньовіччя зберігалася роздробленість.
Гай Юлий Цезарь (100—44 гг. до н. э.) был человеком политики, однако прославился также как оратор и писатель.
Он был родом из старинного, но небогатого патрицианского рода Юлиев, считавшего своим предком сына Энея, внука Венеры Юла. Противник Суллы знаменитый полководец Марий был его дядей. Когда Цезарь женился на дочери одного сторонника Мария, Сулла потребовал, чтобы он развелся. После отказа Цезаря диктатор конфисковал приданое жены. Несмотря на это, Цезарь пытался выдвинуть свою кандидатуру на должность понтифика. Сулла воспротивился и объявил его врагом отечества. В результате заступничества нескольких влиятельных людей Цезарю удается избегнуть гибели.
Фрідріх II справляв на сучасників незвичне враження, через що його називали «Диво світу». Після смерті імператора поширилася легенда, начебто він не помер, а лише тимчасово зник. Люди вірили, що колись правитель повернеться і встановить царство загального миру. Насправді ж після смерті останнього з могутніх Штауфенів загинула і його держава. У Німеччині та Італії посилилася роздробленість. Сицилія вступила у смугу занепаду. Усі нащадки Фрідріха II загинули, намагаючись утримати чи повернути його володіння. До кінця середньовіччя жоден з німецьких імператорів не мав такої сили, впливу й авторитету, як видатні правителі династії Штауфенів.
Роздробленість країни викликала занепокоєння в частини німецького суспільства. Бюргерство виступало за проведення реформ: заборону феодальних війн, установлення контролю міст над свавіллям князів, уведення єдиного судочинства та єдиних грошової і митної систем. Виконання цих вимог могло б вивести Священну Римську імперію на шлях централізації. Проте в реальному житті в Німеччині на схилку середньовіччя зберігалася роздробленість.
Объяснение:
Гай Юлий Цезарь (100—44 гг. до н. э.) был человеком политики, однако прославился также как оратор и писатель.
Он был родом из старинного, но небогатого патрицианского рода Юлиев, считавшего своим предком сына Энея, внука Венеры Юла. Противник Суллы знаменитый полководец Марий был его дядей. Когда Цезарь женился на дочери одного сторонника Мария, Сулла потребовал, чтобы он развелся. После отказа Цезаря диктатор конфисковал приданое жены. Несмотря на это, Цезарь пытался выдвинуть свою кандидатуру на должность понтифика. Сулла воспротивился и объявил его врагом отечества. В результате заступничества нескольких влиятельных людей Цезарю удается избегнуть гибели.