Территориальное ядро — южная часть Балканского полуострова (Балканская, или материковая Греция), острова Эгейского моря и западное побережье Малой Азии.
На северо-западе граничила с Иллирией, на северо-востоке — с Македонией, на западе омывалась Ионическим (Сицилийским), а на востоке — Эгейским и Фракийским морями. Включала три региона — Северную Грецию, Среднюю Грецию и Пелопоннес. Северная Греция горным хребтом Пинд делилась на западную (Эпир) и восточную (Фессалия) части. Средняя Греция отграничивалась от Северной горами Тимфрест и Эта и состояла из десяти областей (с запада на восток): Акарнания, Этолия, Локрида Озольская, Дорида, Фокида, Локрида Эпикнемидская, Локрида Опунтская, Беотия, Мегарида и Аттика. Пелопоннес соединялся с остальной Грецией узким (до 6 км) Коринфским перешейком.
Центральной областью Пелопоннеса была Аркадия, которая граничила на западе с Элидой, на юге с Мессенией и Лаконией, на севере с Ахайей, на востоке с Арголидой, Флиунтией и Сикионией; в крайнем северо-восточном углу полуострова располагалась Коринфия. Островная Греция насчитывала несколько сот островов (самые крупные — Крит и Эвбея), образовывавших три больших архипелага — Киклады на юго-западе Эгейского моря, Спорады в восточной и северной его части и Ионические острова в восточной части Ионического моря. Балканская Греция в основном — гористая страна (её пронизывают с севера на юг два ответвления Динарских Альп) с чрезвычайно изрезанной береговой линией и многочисленными заливами (самые крупные — Амбракийский, Коринфский, Мессенский, Лаконский, Арголидский, Саронический, Малийский и Пагасейский)
5.За своє 25-річне володарювання в Галичі (1152—1187) Ярослав Володимирович зажив ім'я Осмомисла - князя мудрого, і красномовного, і поважаного в усіх землях, і військами славного, як писав літописець.
7.Лю́бецький з'їзд — з'їзд князів Київської Русі, що проходив у листопаді 1097 року в місті Любечі, ініціатором якого був син Всеволода Володимир Мономах, з метою домовитися про припинення міжусобиць і об'єднання для боротьби проти половців, які плюндрували руські землі.
8.Водночас політичний розвиток Галицько-Волинського князівства відзначався своєрідністю та неповторністю, що вирізняв його з-поміж інших князівств, створених після розпаду Русі.значну роль галицького боярства в управлінні князівством. В окремі періоди історії Галицько-Волинської держави князь потрапляв в політичну залежність від бояр. Від їхньої волі нерідко залежала доля князівського столу (за чи зміщення князів), переміщення князів із Галича до Володимирачи навпаки, як це сталося із Романом Мстиславовичем, недопущення до спадкоємної влади його дружини та двох синів. Основою економічної могутностібояр було зосередження в їхніх руках великої земельної власності, яка приносила значні прибутки. Другим джерелом збагачення служили вищі адміністративні посади, що були пов'язані з неконтрольованою системою кормління;
Территориальное ядро — южная часть Балканского полуострова (Балканская, или материковая Греция), острова Эгейского моря и западное побережье Малой Азии.
На северо-западе граничила с Иллирией, на северо-востоке — с Македонией, на западе омывалась Ионическим (Сицилийским), а на востоке — Эгейским и Фракийским морями. Включала три региона — Северную Грецию, Среднюю Грецию и Пелопоннес. Северная Греция горным хребтом Пинд делилась на западную (Эпир) и восточную (Фессалия) части. Средняя Греция отграничивалась от Северной горами Тимфрест и Эта и состояла из десяти областей (с запада на восток): Акарнания, Этолия, Локрида Озольская, Дорида, Фокида, Локрида Эпикнемидская, Локрида Опунтская, Беотия, Мегарида и Аттика. Пелопоннес соединялся с остальной Грецией узким (до 6 км) Коринфским перешейком.
Центральной областью Пелопоннеса была Аркадия, которая граничила на западе с Элидой, на юге с Мессенией и Лаконией, на севере с Ахайей, на востоке с Арголидой, Флиунтией и Сикионией; в крайнем северо-восточном углу полуострова располагалась Коринфия. Островная Греция насчитывала несколько сот островов (самые крупные — Крит и Эвбея), образовывавших три больших архипелага — Киклады на юго-западе Эгейского моря, Спорады в восточной и северной его части и Ионические острова в восточной части Ионического моря. Балканская Греция в основном — гористая страна (её пронизывают с севера на юг два ответвления Динарских Альп) с чрезвычайно изрезанной береговой линией и многочисленными заливами (самые крупные — Амбракийский, Коринфский, Мессенский, Лаконский, Арголидский, Саронический, Малийский и Пагасейский)
.
1.Б
2.В
3.Поучення В.Мономаха
4.Галицьке
5.За своє 25-річне володарювання в Галичі (1152—1187) Ярослав Володимирович зажив ім'я Осмомисла - князя мудрого, і красномовного, і поважаного в усіх землях, і військами славного, як писав літописець.
7.Лю́бецький з'їзд — з'їзд князів Київської Русі, що проходив у листопаді 1097 року в місті Любечі, ініціатором якого був син Всеволода Володимир Мономах, з метою домовитися про припинення міжусобиць і об'єднання для боротьби проти половців, які плюндрували руські землі.
8.Водночас політичний розвиток Галицько-Волинського князівства відзначався своєрідністю та неповторністю, що вирізняв його з-поміж інших князівств, створених після розпаду Русі.значну роль галицького боярства в управлінні князівством. В окремі періоди історії Галицько-Волинської держави князь потрапляв в політичну залежність від бояр. Від їхньої волі нерідко залежала доля князівського столу (за чи зміщення князів), переміщення князів із Галича до Володимирачи навпаки, як це сталося із Романом Мстиславовичем, недопущення до спадкоємної влади його дружини та двох синів. Основою економічної могутностібояр було зосередження в їхніх руках великої земельної власності, яка приносила значні прибутки. Другим джерелом збагачення служили вищі адміністративні посади, що були пов'язані з неконтрольованою системою кормління;