В современном обществе существует мало личностей, готовых бескорыстно делать добро. Если один мужчина без проблем согласится перевести бабушку через дорогу, то другой попросит что-то взамен. Если одни благотворительные организации снабжают детские дома игрушками, вещами, мебелью и иными полезными атрибутами, то другие детям из детских домов только ради своей определенной выгоды. Так или иначе, большинство современных граждан делают добро, преследуя свою определенную цель. Рассмотрим более подробно, зачем нужны добрые поступки современному человеку?
Во-первых, при совершении доброго поступка у человека поднимается самооценка, значимость и чувство нужности в современном обществе.
Во-вторых, делая добро малознакомым людям, человек верит в принцип бумеранга «делай добрые поступки и они вернутся добром»
В-третьих, люди, совершившие добрые поступки, получают истинное наслаждение и удовлетворение.
В-четвертых, чем больше любви, теплоты и заботы человек отдают людям, тем успешнее будет его жизнь в будущем.
Хорошие поступки, совершенные в корыстных целях и из чувства эгоизма, ни к чему хорошему не приводят. Добро, делающееся гражданами с большим желанием и душевным порывом, возвращается впоследствии добром и получает всеобщее признание.
Вибух повстання Богдана Хмельницького був певною несподіванкою для Речі Посполитої, яка у той час переживала чи не найкращі часи у своїй історії. Десятиліття після розгрому попереднього козацького повстання 1638 р. під проводом Якова Острянина, Карпа Скидана і Дмитра Гуні називали "золотим спокоєм". Річ Посполита втішалася своєю заможністю та стабільністю, особливо на тлі поруйнованої Тридцятилітньою війною Європи, заворушень у Туреччині, втрат Московії у Смоленській війні. Однак цей спокій виявився "затишшям перед бурею" — мирне життя країни пояснювалося простим небажанням самозадоволеної і забезпеченої шляхти втягуватися у військові авантюри короля Владислава IV (у той час військова політика держави набула оборонних рис). Відносно непоганий стан економіки ґрунтувався на екстенсивному веденні господарства, що супроводжувалося егоїстичним використанням праці непривілейованих в населення, а внутрішня стабільність базувалася на безкомпромісній політиці щодо козацтва, котре оговтувалося після чергової поразки від урядових сил.
В современном обществе существует мало личностей, готовых бескорыстно делать добро. Если один мужчина без проблем согласится перевести бабушку через дорогу, то другой попросит что-то взамен. Если одни благотворительные организации снабжают детские дома игрушками, вещами, мебелью и иными полезными атрибутами, то другие детям из детских домов только ради своей определенной выгоды. Так или иначе, большинство современных граждан делают добро, преследуя свою определенную цель. Рассмотрим более подробно, зачем нужны добрые поступки современному человеку?
Во-первых, при совершении доброго поступка у человека поднимается самооценка, значимость и чувство нужности в современном обществе.
Во-вторых, делая добро малознакомым людям, человек верит в принцип бумеранга «делай добрые поступки и они вернутся добром»
В-третьих, люди, совершившие добрые поступки, получают истинное наслаждение и удовлетворение.
В-четвертых, чем больше любви, теплоты и заботы человек отдают людям, тем успешнее будет его жизнь в будущем.
Хорошие поступки, совершенные в корыстных целях и из чувства эгоизма, ни к чему хорошему не приводят. Добро, делающееся гражданами с большим желанием и душевным порывом, возвращается впоследствии добром и получает всеобщее признание.
Объяснение:
Вибух повстання Богдана Хмельницького був певною несподіванкою для Речі Посполитої, яка у той час переживала чи не найкращі часи у своїй історії. Десятиліття після розгрому попереднього козацького повстання 1638 р. під проводом Якова Острянина, Карпа Скидана і Дмитра Гуні називали "золотим спокоєм". Річ Посполита втішалася своєю заможністю та стабільністю, особливо на тлі поруйнованої Тридцятилітньою війною Європи, заворушень у Туреччині, втрат Московії у Смоленській війні. Однак цей спокій виявився "затишшям перед бурею" — мирне життя країни пояснювалося простим небажанням самозадоволеної і забезпеченої шляхти втягуватися у військові авантюри короля Владислава IV (у той час військова політика держави набула оборонних рис). Відносно непоганий стан економіки ґрунтувався на екстенсивному веденні господарства, що супроводжувалося егоїстичним використанням праці непривілейованих в населення, а внутрішня стабільність базувалася на безкомпромісній політиці щодо козацтва, котре оговтувалося після чергової поразки від урядових сил.