ответ:Хмельниччина і нова Українська держава стали поштовхом для розвитку історичної науки, яка вже виходить за межи літописних оповідань та набуває нових форм.
Наприкінці 17 - на початку 18 століття з'являються так звані “козацькі літописи”, автори яких брали безпосередньо участь у козацьких походах або були їх свідками.
У 18 столітті з'являються історичні твори, які пов'язують добу Гетьманщини з Княжою добою. У 1730 - х роках складено “Краткое опісаніе Малоросіи”; у 1765 році П. Симоновський - “Краткое опісаніе о козацком малоросійском народе” та інші.
Велике значення для розуміння культури, прагнень, ідеології тогочасної еліти мають щоденники та мемуари видатних політичних та культурних діячів. До цього можна віднести: “Дневник” Петра Апостола (1725 - 1727), сина гетьмана Данила Апостола, “Дневник” (1735 - 1740) Якова Марковича, “Дневник” генерального хорунжого М. Ханенка, який був дуже близьким до І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола.
Щодо розвитку природничих та математичних наук у 17 столітті, то вони були розвинені слабше, ніж історія та право, але ніколи не зникало зацікавлення ними. В приватних бібліотеках були присутні книги з ботаніки, зоології, математики, метеорології тощо. При дворі К. Розумовського проживали доктори - француз Леклерк та німець Гебенштрайт. У 1751 році Іван Полетика став професором Медичної Академії у Кілю.
Філософія у 17 столітті розвивалася під впливом творів античних та середньовічних філософів, а також творів Декарта, Фр. Бекона, картезіанців.
Найяскравішим представником філософії в Україні був Григорій Сковорода (1722 - 1794), видатний вчений та мислитель. Син реєстрового козаку Полтавського полку, учився в Київській Академії, потім в університетах Мюнхену, Відня, Бреслау. Основою його філософічної концепції був антропологізм, а засобом для досягнення мети - самопізнання.
Для науки 19 століття було характерне зростання ваги природничих наук, так як відбувається промислове зростання. З'являються нові науки і напрямки. Серед видатних науковців цього періоду можна назвати багатьох людей.
У 1813 - 1820 рр. ректором Харківського університету був Т. Ф. Осиповський, який написав тритомну працю “Курс математики”, що тривалий час була основним підручником для студентів. Слід відмітити діяльність Михайла Остроградського в галузі математики (його ім'я носить одна з вулиць Полтави, на якій стоїть один з найстаріших педагогічних ВУЗів України). За свої досягнення він був обраний членом Петербурзької, Паризької, Туринської та Римської Академій наук. Автор багатьох підручників з математики.
Михайло Максимович (1804 - 1873), перший ректор Київського університету, написав більше ніж 100 наукових праць з історії, ботаніки, зоології, фізики, хімії тощо.
Великий хірург М. І. Пирогов (1810 - 1881), який вперше здійснив операцію з анестезією, дав новий поштовх освітянського руху на Україні. Він був попечителем Київської навчальної округи, підтримував гуманні і прогресивні начинання в педагогічній справі.
В Україні складається низька наукових шкіл, які мали високий науковий рівень і впливали на умонастрій суспільства. Школа з хімії створюється в Київському університеті, в Харкові М. М. Беккетов (1827 - 1911) створив школу фізичної хімії, його роботи стали основою нової наукової галузі - металометрії. Розповсюджуються ідеї Дарвіна, світоглядний вплив яких був дуже великим. У Києві та Одесі працював один з братів Ковалевських, Олександр Онуфрійович(1840 - 1901), відомий зоолог. Він і його молодший брат Володимир зробили великий внесок у розвиток еволюціоністської концепції Дарвіна.
Відомим був Ілля Ілліч Мечніков (1845 - 1916), випускник Харківського університету. Викладав в Одесі, був членом Громади. У 1888році переїхав до Пастерівської лабораторії в Париж. Лауреат Нобелівської премії (за відкриття фагоцитозу). Працюючи професором Новоросійського університету в Одесі він із своїм учнем Миколою Гамалією (1859 - 1949) створив першу в Російській імперії і другу в світі бактеріологічну станцію, став одним з засновників мікробіології та вчення про імунітет. М. Гамалій, продовжуючи справу свого вчителя, зробив великий вклад у боротьбу з такими хворобами, як холера, чума, туберкульоз, сказ, впровадив в практику охорони здоров'я щеплення.
Також у галузі медицини плідно працював хірург Ю. Шимаковський, який світову славу здобув завдяки своїй праці “Операції на поверхні тіла” та винайденням декількох медичних інструментів.
У 70 - ті роки професором фізіології Новоросійського університету був І. М. Сєченов (1829 - 1905), який став засновником вітчизняної фізіологічної школи. В праці “Рефлекси головного мозку” він висвітлив питання про діяльність головного мозку, “душевне життя” з позиції науки.
1-Период с 50 г. до н. э. по 350/380 гг. н. э. — время, когда на территории Чехии находились преимущественно германцы. За несколько лет до н. э. страна была занята маркоманами, германским племенем, во главе которого стоял Маробод, соединивший под своей властью многочисленные восточногерманские племена, занимавшие земли от среднего Дуная до нижнего течения Вислы. Государство, основанное Марободом, недолго просуществовало. Не устояв в борьбе с Арминием, а потом с Катвальдом, знатным маркоманом, проживавшим в изгнании среди готов, Маробод бежал в 19 г. н. э. под защиту римлян и кончил дни свои в Равенне. Тем не менее, остатки маркоманов сохранялись в Чехии до начала 5 века. Параллельно с маркоманами, в северной части Чехии в то время ещё сохранялась смешанная в культурно-этническом плане кобыльская археологическая группа. Со 2 века с севера проникает пшеворская культура (в Моравии её следы наблюдаются уже с начала римской эпохи) , а в 1-й половине 3 в. в Чехию прибывает новое население с территории Полабии. Эти новые волны поселенцев во 2-й половине 3-го века расселяются и в Моравии (костелецкая группа) . В то же время на юге Моравии появляются постоянные поселения, которые свидетельствуют об участии римских войск в маркоманских войнах на территории Чехии. В 2001 археологи обнаружили наличие римлян даже на территории Оломоуца-Нередина. Римская империя искусно пользовалась борьбой племён и соперничеством их вождей до начала так называемой Маркоманской войны 165—180. Теснимые готами, маркоманы, квады и ряд других германских и негерманских народов (языги, бастарны, сарматы) , действуя в союзе, пытались овладеть северными провинциями римской империи. Марк Аврелий с трудом сдерживал этот напор, но всё-таки ещё долго река Дунай оставалась северной границей римской империи. В III веке маркоманы вели войны с римлянами и своими германскими соседями. С появлением в Европе гуннов маркоманы подчинились их власти. С Аттилой маркоманы участвовали в походе на Галлию и в Каталаунской битве (451). Неизвестно, возвратились ли маркоманы после того в Чехию. Весьма возможно, что во второй половине V века Чехия занимаема была различными народами, сменявшими здесь друг друга во время передвижения с севера к границам Римской империи, пока наконец не осели окончательно в этой земле славяне
2-Он критиковал её за то,что она священнослужителей причащала хлебом и вином, а мирян-только хлебом.Он предлагал ,чтобы все верующие причащались одинаково.
3-И умеренные, и табориты-это представители Гуситского движения. Табориты были радикально настроены, стремились к полному преобразованию государственного устройства. Основной движущей силой этого движения были крестьяне и прочие представители низшего класса, чье материальное положение было очень тяжелым. Умеренные же проводили более мягкую политику, в итоге вступили в конфликт с таборитами. Типичными представителями этого движения были чешские и крупные мелкие феодалы, а также слои городского населения (в основном зажиточные или обеспеченные).
ответ:Хмельниччина і нова Українська держава стали поштовхом для розвитку історичної науки, яка вже виходить за межи літописних оповідань та набуває нових форм.
Наприкінці 17 - на початку 18 століття з'являються так звані “козацькі літописи”, автори яких брали безпосередньо участь у козацьких походах або були їх свідками.
У 18 столітті з'являються історичні твори, які пов'язують добу Гетьманщини з Княжою добою. У 1730 - х роках складено “Краткое опісаніе Малоросіи”; у 1765 році П. Симоновський - “Краткое опісаніе о козацком малоросійском народе” та інші.
Велике значення для розуміння культури, прагнень, ідеології тогочасної еліти мають щоденники та мемуари видатних політичних та культурних діячів. До цього можна віднести: “Дневник” Петра Апостола (1725 - 1727), сина гетьмана Данила Апостола, “Дневник” (1735 - 1740) Якова Марковича, “Дневник” генерального хорунжого М. Ханенка, який був дуже близьким до І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола.
Щодо розвитку природничих та математичних наук у 17 столітті, то вони були розвинені слабше, ніж історія та право, але ніколи не зникало зацікавлення ними. В приватних бібліотеках були присутні книги з ботаніки, зоології, математики, метеорології тощо. При дворі К. Розумовського проживали доктори - француз Леклерк та німець Гебенштрайт. У 1751 році Іван Полетика став професором Медичної Академії у Кілю.
Філософія у 17 столітті розвивалася під впливом творів античних та середньовічних філософів, а також творів Декарта, Фр. Бекона, картезіанців.
Найяскравішим представником філософії в Україні був Григорій Сковорода (1722 - 1794), видатний вчений та мислитель. Син реєстрового козаку Полтавського полку, учився в Київській Академії, потім в університетах Мюнхену, Відня, Бреслау. Основою його філософічної концепції був антропологізм, а засобом для досягнення мети - самопізнання.
Для науки 19 століття було характерне зростання ваги природничих наук, так як відбувається промислове зростання. З'являються нові науки і напрямки. Серед видатних науковців цього періоду можна назвати багатьох людей.
У 1813 - 1820 рр. ректором Харківського університету був Т. Ф. Осиповський, який написав тритомну працю “Курс математики”, що тривалий час була основним підручником для студентів. Слід відмітити діяльність Михайла Остроградського в галузі математики (його ім'я носить одна з вулиць Полтави, на якій стоїть один з найстаріших педагогічних ВУЗів України). За свої досягнення він був обраний членом Петербурзької, Паризької, Туринської та Римської Академій наук. Автор багатьох підручників з математики.
Михайло Максимович (1804 - 1873), перший ректор Київського університету, написав більше ніж 100 наукових праць з історії, ботаніки, зоології, фізики, хімії тощо.
Великий хірург М. І. Пирогов (1810 - 1881), який вперше здійснив операцію з анестезією, дав новий поштовх освітянського руху на Україні. Він був попечителем Київської навчальної округи, підтримував гуманні і прогресивні начинання в педагогічній справі.
В Україні складається низька наукових шкіл, які мали високий науковий рівень і впливали на умонастрій суспільства. Школа з хімії створюється в Київському університеті, в Харкові М. М. Беккетов (1827 - 1911) створив школу фізичної хімії, його роботи стали основою нової наукової галузі - металометрії. Розповсюджуються ідеї Дарвіна, світоглядний вплив яких був дуже великим. У Києві та Одесі працював один з братів Ковалевських, Олександр Онуфрійович(1840 - 1901), відомий зоолог. Він і його молодший брат Володимир зробили великий внесок у розвиток еволюціоністської концепції Дарвіна.
Відомим був Ілля Ілліч Мечніков (1845 - 1916), випускник Харківського університету. Викладав в Одесі, був членом Громади. У 1888році переїхав до Пастерівської лабораторії в Париж. Лауреат Нобелівської премії (за відкриття фагоцитозу). Працюючи професором Новоросійського університету в Одесі він із своїм учнем Миколою Гамалією (1859 - 1949) створив першу в Російській імперії і другу в світі бактеріологічну станцію, став одним з засновників мікробіології та вчення про імунітет. М. Гамалій, продовжуючи справу свого вчителя, зробив великий вклад у боротьбу з такими хворобами, як холера, чума, туберкульоз, сказ, впровадив в практику охорони здоров'я щеплення.
Також у галузі медицини плідно працював хірург Ю. Шимаковський, який світову славу здобув завдяки своїй праці “Операції на поверхні тіла” та винайденням декількох медичних інструментів.
У 70 - ті роки професором фізіології Новоросійського університету був І. М. Сєченов (1829 - 1905), який став засновником вітчизняної фізіологічної школи. В праці “Рефлекси головного мозку” він висвітлив питання про діяльність головного мозку, “душевне життя” з позиції науки.
1-Период с 50 г. до н. э. по 350/380 гг. н. э. — время, когда на территории Чехии находились преимущественно германцы. За несколько лет до н. э. страна была занята маркоманами, германским племенем, во главе которого стоял Маробод, соединивший под своей властью многочисленные восточногерманские племена, занимавшие земли от среднего Дуная до нижнего течения Вислы. Государство, основанное Марободом, недолго просуществовало. Не устояв в борьбе с Арминием, а потом с Катвальдом, знатным маркоманом, проживавшим в изгнании среди готов, Маробод бежал в 19 г. н. э. под защиту римлян и кончил дни свои в Равенне. Тем не менее, остатки маркоманов сохранялись в Чехии до начала 5 века. Параллельно с маркоманами, в северной части Чехии в то время ещё сохранялась смешанная в культурно-этническом плане кобыльская археологическая группа. Со 2 века с севера проникает пшеворская культура (в Моравии её следы наблюдаются уже с начала римской эпохи) , а в 1-й половине 3 в. в Чехию прибывает новое население с территории Полабии. Эти новые волны поселенцев во 2-й половине 3-го века расселяются и в Моравии (костелецкая группа) . В то же время на юге Моравии появляются постоянные поселения, которые свидетельствуют об участии римских войск в маркоманских войнах на территории Чехии. В 2001 археологи обнаружили наличие римлян даже на территории Оломоуца-Нередина. Римская империя искусно пользовалась борьбой племён и соперничеством их вождей до начала так называемой Маркоманской войны 165—180. Теснимые готами, маркоманы, квады и ряд других германских и негерманских народов (языги, бастарны, сарматы) , действуя в союзе, пытались овладеть северными провинциями римской империи. Марк Аврелий с трудом сдерживал этот напор, но всё-таки ещё долго река Дунай оставалась северной границей римской империи. В III веке маркоманы вели войны с римлянами и своими германскими соседями. С появлением в Европе гуннов маркоманы подчинились их власти. С Аттилой маркоманы участвовали в походе на Галлию и в Каталаунской битве (451). Неизвестно, возвратились ли маркоманы после того в Чехию. Весьма возможно, что во второй половине V века Чехия занимаема была различными народами, сменявшими здесь друг друга во время передвижения с севера к границам Римской империи, пока наконец не осели окончательно в этой земле славяне
2-Он критиковал её за то,что она священнослужителей причащала хлебом и вином, а мирян-только хлебом.Он предлагал ,чтобы все верующие причащались одинаково.
3-И умеренные, и табориты-это представители Гуситского движения. Табориты были радикально настроены, стремились к полному преобразованию государственного устройства. Основной движущей силой этого движения были крестьяне и прочие представители низшего класса, чье материальное положение было очень тяжелым. Умеренные же проводили более мягкую политику, в итоге вступили в конфликт с таборитами. Типичными представителями этого движения были чешские и крупные мелкие феодалы, а также слои городского населения (в основном зажиточные или обеспеченные).