Ганнібал (247—183 р.р. до н. е.), повне ім'я Ганнібал Барка, карфагенський полководець, вважається одним з найвеличніших полководців в історії. Батько Ганнібала Гамількар Барка командував карфагенськими військами під час Першої Пунічної війни. Його молодшими братами були Магон і Гасдрубал. Ганнібал жив у період найбільшого напруження на теренах Середземномор'я. У віці 9 років дав клятву довічно бути ворогом Риму. Ставши головнокомандувачем карфагенськими військами в Іспанії, розв'язав Другу Пунічну війну, атакувавши місто Сагунт. Одним з його найбільших досягнень став перехід з Іберійського півострова через Піренеї та Альпи в Італію. Протягом перших трьох років війни Ганнібалові вдалося здобути три великі перемоги в Італії — при Требії, Тразименському озері та Каннах у яких проявився талант Ганнібала як полководця. Ганнібал перебував на території Італії протягом 15 років, але римлянам вдалося переломити хід війни, перейшовши у наступ спочатку в Іспанії, а потім і в Африці. Викликаний владою на до Карфагену, Ганнібал зазнав поразки у битві при Замі.
Після війни, Ганнібал займався політичною діяльністю, зокрема займав посаду суфета, допоки у 196 р. до н. е. не був звинувачений в антиримській діяльності і змушений був відправитися у вигнання. У вигнанні Ганнібал служив радником при дворі Антіоха ІІІ і розробляв план війни проти Риму. У 190 р. до н. е. після поразки Антіоха ІІІ у битві при Магнезії знову був змушений тікати. Останній свій притулок Ганнібал знайшов у Віфінії, де у 183 р. до н. е. був зраджений місцевим правителем і не бажаючи здаватися римлянам, покінчив життя самогубством. Ганнібал вважається одним з найвеличніших військових стратегів в історії, а також стоїть в одному ряду з такими полководцями античності як Александр Македонський, Юлій Цезар та Пірр Епірський[2][3] .
Развитие промышленности. Англия XVI в. отличалась от других стран Европы тем, что разложение феодальных отношений и зарождение капиталистического производства происходили в ней более интенсивно, и не только в городе, но и в деревне.
Экономическому развитию Англии XVI в то обстоятельство, что в результате великих географических открытий она оказалась в центре новых мировых торговых путей. Однако решающее значение имели явления, происходившие во внутренней жизни Англии. Ликвидация барщинной системы хозяйства и освобождение крестьян от личной зависимости создали благоприятные условия для развития мелкотоварного крестьянского хозяйства и его разложения как важного фактора процесса образования капиталистического уклада в стране, а также для перехода формирующегося нового дворянства к буржуазным методам ведения хозяйства. Успехам развития капитализма в деревне и городе и то, что первоначальное накопление происходило в Англии гораздо интенсивнее, чем в других странах. Экспроприация крестьянства, составлявшая основу этого процесса, совершалась здесь в классической форме. Колониальный грабеж соседней Ирландии был другим рычагом первоначального накопления в Англии.
В XVI в. главной отраслью английской промышленности стало сукноделие, и ему прежде всего обязана Англия ростом своего богатства с этого времени. Крупные суконные предприятия, утверждал один памфлетист начала XVII в., "являются источником жизни и краеугольным камнем для всей торговли и промышленности королевства". К середине XVI в. ежегодный вывоз сукна составлял 81,6% английского экспорта. Сукно вывозили во многие страны Европы и Азии.
Ганнібал (247—183 р.р. до н. е.), повне ім'я Ганнібал Барка, карфагенський полководець, вважається одним з найвеличніших полководців в історії. Батько Ганнібала Гамількар Барка командував карфагенськими військами під час Першої Пунічної війни. Його молодшими братами були Магон і Гасдрубал. Ганнібал жив у період найбільшого напруження на теренах Середземномор'я. У віці 9 років дав клятву довічно бути ворогом Риму. Ставши головнокомандувачем карфагенськими військами в Іспанії, розв'язав Другу Пунічну війну, атакувавши місто Сагунт. Одним з його найбільших досягнень став перехід з Іберійського півострова через Піренеї та Альпи в Італію. Протягом перших трьох років війни Ганнібалові вдалося здобути три великі перемоги в Італії — при Требії, Тразименському озері та Каннах у яких проявився талант Ганнібала як полководця. Ганнібал перебував на території Італії протягом 15 років, але римлянам вдалося переломити хід війни, перейшовши у наступ спочатку в Іспанії, а потім і в Африці. Викликаний владою на до Карфагену, Ганнібал зазнав поразки у битві при Замі.
Після війни, Ганнібал займався політичною діяльністю, зокрема займав посаду суфета, допоки у 196 р. до н. е. не був звинувачений в антиримській діяльності і змушений був відправитися у вигнання. У вигнанні Ганнібал служив радником при дворі Антіоха ІІІ і розробляв план війни проти Риму. У 190 р. до н. е. після поразки Антіоха ІІІ у битві при Магнезії знову був змушений тікати. Останній свій притулок Ганнібал знайшов у Віфінії, де у 183 р. до н. е. був зраджений місцевим правителем і не бажаючи здаватися римлянам, покінчив життя самогубством. Ганнібал вважається одним з найвеличніших військових стратегів в історії, а також стоїть в одному ряду з такими полководцями античності як Александр Македонський, Юлій Цезар та Пірр Епірський[2][3] .
Объяснение:
Развитие промышленности. Англия XVI в. отличалась от других стран Европы тем, что разложение феодальных отношений и зарождение капиталистического производства происходили в ней более интенсивно, и не только в городе, но и в деревне.
Экономическому развитию Англии XVI в то обстоятельство, что в результате великих географических открытий она оказалась в центре новых мировых торговых путей. Однако решающее значение имели явления, происходившие во внутренней жизни Англии. Ликвидация барщинной системы хозяйства и освобождение крестьян от личной зависимости создали благоприятные условия для развития мелкотоварного крестьянского хозяйства и его разложения как важного фактора процесса образования капиталистического уклада в стране, а также для перехода формирующегося нового дворянства к буржуазным методам ведения хозяйства. Успехам развития капитализма в деревне и городе и то, что первоначальное накопление происходило в Англии гораздо интенсивнее, чем в других странах. Экспроприация крестьянства, составлявшая основу этого процесса, совершалась здесь в классической форме. Колониальный грабеж соседней Ирландии был другим рычагом первоначального накопления в Англии.
В XVI в. главной отраслью английской промышленности стало сукноделие, и ему прежде всего обязана Англия ростом своего богатства с этого времени. Крупные суконные предприятия, утверждал один памфлетист начала XVII в., "являются источником жизни и краеугольным камнем для всей торговли и промышленности королевства". К середине XVI в. ежегодный вывоз сукна составлял 81,6% английского экспорта. Сукно вывозили во многие страны Европы и Азии.
Объяснение: