У країнах Західної Європи найдавніші міста виникли за часів Стародавнього Риму. Міста виникали скрізь, куди доходила влада Риму, там, де довгий час стояли його легіони. Пізніше міста стали виникати біля стін великих замків, монастирів, які давали населенню захист від небезпеки, а також на перехресті торгових шляхів, над великими річками, біля копалень, на узбережжі морів тощо.Утворення середньовічного міста визначалося суспільним прогресом, насамперед прогресом аграрного виробництва та ремісництва. Особливе значення мав розвиток товарного виробництва, що диктувало необхідність розвитку торгівлі, створення ринкових зон - базарів, ярмарків, складів, ремісничих майстерень тощо.Становлення міст середньовічної Європи розпочалося в XI ст. і йшло двома шляхами - відродженням старих, насамперед античних та будівництвом нових. До перших відносились такі міста як Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон. Нові міста, як правило на старих поселеннях, найраніше сформувалися в Італії - Венеція, Піза, Флоренція, Неаполь, Брі, Амальфа, на півдні Франції (X ст.) - Марсель, Арль, Монпельє, Тулуза та ін. та в Німеччині - Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург.Виникнення їх саме у цих регіонах диктувалося впливом античної міської традиції та розвитком торговельних зв'язків із більш розвинутими на той час Візантією та країнами Сходу. З кінця XI ст. зростанню і процвітанню західноєвропейських міст сприяли хрестові походи. Особливо успішно розвивалися середземноморські міста - центри левантійської (східної) торгівлі.Місто від інших поселень відрізнялося присутністю торгу (ринок). Торги відбувалися на ринковій площі міста, як правило, щотижня, а великі торги - кілька разів на рік. Дня ведення торгових справ у центрі міста будувався адміністративний осередок - ратуша. Від ринкової площі розходилися головні дороги, між якими будувалися житлові будинки, постоялі двори, ремісничі майстерні. Тут жили ремісники, купці, люди вільних професій (художники, лікарі, аптекарі). Значна частина міського населення була зайнята в сільськогосподарському виробництві.Середньовічні міста Західної Європи забудовувалися стихійно, вулиці були вузькими і кривими, мешканці не мали уявлення про каналізацію і водогін. Внаслідок жахливої антисанітарії та перенаселення нерідко спалахували епідемії.Власник землі, на якій стояло місто, був його сеньйором. У його руках були суд, гроші, він присвоював значну частину міських доходів. Сеньйор надавав міським жителям деякі права та виконував певні обов'язки: встановлював митні збори, дні торгу, шляхи проїзду купецьких караванів, організовував захист міста та його жителів від нападу грабіжників. Прагнення сеньйора отримати з міста якомога більше прибутків привело до комунальних революцій. Розпочавшись із боротьби за зменшення поборів і торгові привілеї, вона переросла в боротьбу за міське самоврядування й правову організацію. Міські жителі добилися звільнення від кріпосницької залежності, а міста отримали повне або часткове самоврядування. Нерідко міські вольності й привілеї викуповувалися у феодалів за гроші.
Емельян Пугачёв, вождь восстания 1773–1775, родился в 1742 на Дону, в станице Зимовейской. Несмотря на то, что Пугачев был донским казаком, восстание под его предводительством началось среди казачества реки Яик (Урал). В середине XVIII столетия богатая войсковая старшина Яика возобладала над демократическим казацким самоуправлением. Старшины ввели произвольные налоги на ловлю рыбы, стали задерживать жалование рядовым станичникам. Уже в конце 1760-х вспыхнули вооружённые стычки между верхами и низами Яицкого войска. Императрица Екатерина старшине усмирить бедноту, но прислала на Яик следственную комиссию, сместила обвинённого в злоупотреблениях атамана Бородина и обязала войсковую канцелярию платить казацкое жалование без задержек. Однако произвол старшины вскоре возобновился. Рядовые казаки послали депутацию к царице, но президент военной коллегии Чернышев арестовал её и приказал бить кнутом.
Власти распорядились, чтобы яицкое войско послало несколько сот казаков на службу в прикавказский Кизляр, а также задержало движение калмыков, которые решили тогда уйти из России на свою прежнюю родину – Джунгарию. Старшина стала возлагать эти тяжкие службы на бедных станичников. 13 января казаки Яицкого городка двинулись с жалобами к дому главы следственной комиссии, генерала Траубенберга. Тот вывел солдат с пушками, но казаки разогнали их, убили Траубенберга и повесили собственного атамана Тамбовцева. Это выступление вскоре было подавлено отрядом генерала Фреймана, но глухое брожение не унималось
Емельян Пугачёв, вождь восстания 1773–1775, родился в 1742 на Дону, в станице Зимовейской. Несмотря на то, что Пугачев был донским казаком, восстание под его предводительством началось среди казачества реки Яик (Урал). В середине XVIII столетия богатая войсковая старшина Яика возобладала над демократическим казацким самоуправлением. Старшины ввели произвольные налоги на ловлю рыбы, стали задерживать жалование рядовым станичникам. Уже в конце 1760-х вспыхнули вооружённые стычки между верхами и низами Яицкого войска. Императрица Екатерина старшине усмирить бедноту, но прислала на Яик следственную комиссию, сместила обвинённого в злоупотреблениях атамана Бородина и обязала войсковую канцелярию платить казацкое жалование без задержек. Однако произвол старшины вскоре возобновился. Рядовые казаки послали депутацию к царице, но президент военной коллегии Чернышев арестовал её и приказал бить кнутом.
Власти распорядились, чтобы яицкое войско послало несколько сот казаков на службу в прикавказский Кизляр, а также задержало движение калмыков, которые решили тогда уйти из России на свою прежнюю родину – Джунгарию. Старшина стала возлагать эти тяжкие службы на бедных станичников. 13 января казаки Яицкого городка двинулись с жалобами к дому главы следственной комиссии, генерала Траубенберга. Тот вывел солдат с пушками, но казаки разогнали их, убили Траубенберга и повесили собственного атамана Тамбовцева. Это выступление вскоре было подавлено отрядом генерала Фреймана, но глухое брожение не унималось