Основна причина у загрозі чергової війни Російської імперії з Туреччиною.
Пояснення:
Однак, насправді, причин відновлення гетьманського правління в 1727 році на території Лівобережної гетьманщини було значно більше. Ось деякі з них:
1) Так, основною причиною відновлення гетьманства була турецька загроза. Уряду Російської імперії потрібні були всі можливі сили, аби протистояти туркам. Популярність та могутність козачих військ йшла попереду них.
2) Наступник Петра Великого Петро ІІ був не таким радикальним у своїй політиці. Ба більше, він відмовляється від кардинальних нововведень Петра Великого.
3) Припиняє роботу Малоросійська колегія. Територією Лівобережжям завідує Колегія іноземних справ. Одночасно дозволяється проведення гетьманських виборів. Новим гетьманом стає Данило Апостол. На виборах, що відбулися 1 жовтня у Глухові і скидались радше на церемонію присяги, за 73-річного Апостола проголосували одностайно. Договірних статей, як і зі Скоропадським, укладено не було. Побутує думка, що дозвіл на відновлення гетьманства став можливим через особистий інтерес Меншикова (із близького оточення царя Петра ІІ). Він, таким чином, хотів розширити свій вплив та багатство на українських землях (через маріонеткового гетьмана).
разногласия с согдийскими государствами в итоге не позволили избежать войны с арабами
на раннем этапе развития проходила междоусобная война
после правления харизматичного Сулу началась междоусобная война, которая позволила арабам добиться давно поставленных целей
конец государства был обусловлен гражданской войной между кара и сары-тюргешами
Тюркский каганат (552 - 603гг):
• Образовался в результате восстания телесских племен против жужаней, которое было возглавлено тюрком-ашином Бумыном
• После восстания стали контролировать все степи к востоку от Алтая
• Расширяли земли посредством западного похода, дошли до Аральского моря, до Волги, организовав территорию от Волги до Хинганских гор
• Вели завоевательную политику: захватили область Тохаристан (Бактрию), присоединили Согд после военной победы над ним, разбили эфталитов и стали контролировать большую часть Великого Шелкового пути, затем совершили успешные походы в Крым и в Западный Кавказ
• Заключали торговые соглашения с Византией (с Юстином 2)
Западно-Тюрскский каганат (603-704 гг)
• Основа Западно-Тюрского каганта – 10 племен, которые занимали земли Усуни от Каратау до Джунгарии
• Верховная власть принадлежала кагану, а высшие титулы принадлежали тем, кто происходит из каганского рода
• Основная часть населения – свободные мелкие общинники
• Одни племена подчиняли себе другие, устанавливали дань для уплаты
• Расширяли территории за счет военных походов в Тохаристан и Афганистан, и расширили территории государства до Индии
• Совершали набеги на соседние племена, чтобы захватить рабов
• Завоеванные земли становились колониями, но там сохранялось все привычное социальное, экономическое и государственное устройство
• Проходили постоянные междоусобицы и частная смена правителей – междоусобицы усиливали центробежные силы
Відповідь:
Основна причина у загрозі чергової війни Російської імперії з Туреччиною.
Пояснення:
Однак, насправді, причин відновлення гетьманського правління в 1727 році на території Лівобережної гетьманщини було значно більше. Ось деякі з них:
1) Так, основною причиною відновлення гетьманства була турецька загроза. Уряду Російської імперії потрібні були всі можливі сили, аби протистояти туркам. Популярність та могутність козачих військ йшла попереду них.
2) Наступник Петра Великого Петро ІІ був не таким радикальним у своїй політиці. Ба більше, він відмовляється від кардинальних нововведень Петра Великого.
3) Припиняє роботу Малоросійська колегія. Територією Лівобережжям завідує Колегія іноземних справ. Одночасно дозволяється проведення гетьманських виборів. Новим гетьманом стає Данило Апостол. На виборах, що відбулися 1 жовтня у Глухові і скидались радше на церемонію присяги, за 73-річного Апостола проголосували одностайно. Договірних статей, як і зі Скоропадським, укладено не було. Побутує думка, що дозвіл на відновлення гетьманства став можливим через особистий інтерес Меншикова (із близького оточення царя Петра ІІ). Він, таким чином, хотів розширити свій вплив та багатство на українських землях (через маріонеткового гетьмана).
Тюргешский каганат (704-756)
тюргеши были частью племенного союза дулу
делились на кара и сары-тюргешей
во главе государства стоял каган
разногласия с согдийскими государствами в итоге не позволили избежать войны с арабами
на раннем этапе развития проходила междоусобная война
после правления харизматичного Сулу началась междоусобная война, которая позволила арабам добиться давно поставленных целей
конец государства был обусловлен гражданской войной между кара и сары-тюргешами
Тюркский каганат (552 - 603гг):
• Образовался в результате восстания телесских племен против жужаней, которое было возглавлено тюрком-ашином Бумыном
• После восстания стали контролировать все степи к востоку от Алтая
• Расширяли земли посредством западного похода, дошли до Аральского моря, до Волги, организовав территорию от Волги до Хинганских гор
• Вели завоевательную политику: захватили область Тохаристан (Бактрию), присоединили Согд после военной победы над ним, разбили эфталитов и стали контролировать большую часть Великого Шелкового пути, затем совершили успешные походы в Крым и в Западный Кавказ
• Заключали торговые соглашения с Византией (с Юстином 2)
Западно-Тюрскский каганат (603-704 гг)
• Основа Западно-Тюрского каганта – 10 племен, которые занимали земли Усуни от Каратау до Джунгарии
• Верховная власть принадлежала кагану, а высшие титулы принадлежали тем, кто происходит из каганского рода
• Основная часть населения – свободные мелкие общинники
• Одни племена подчиняли себе другие, устанавливали дань для уплаты
• Расширяли территории за счет военных походов в Тохаристан и Афганистан, и расширили территории государства до Индии
• Совершали набеги на соседние племена, чтобы захватить рабов
• Завоеванные земли становились колониями, но там сохранялось все привычное социальное, экономическое и государственное устройство
• Проходили постоянные междоусобицы и частная смена правителей – междоусобицы усиливали центробежные силы
Объяснение: