Почему свободные земледельцы Италии разорялись?
Что побудило Тиберия встать на защиту бедных землевладельцев?
Как называется период римской истории, начавшийся в 133 г. до н. э.?

Мандрівка в минулеВідійшли в минуле ті часи, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно жилося українським людям у неволі. І почали вони втікати в пониззя Дніпра, за так звані пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ. Укріплення було грізним і навіювало страх не гостям. Його оперізували високі земляні вали, глибоченний рів та сторожові башти. З бійниць націлювалися жерла гармат і самопалів. Підступи до Січі пильно охороняли дозорці. Хто виявляв вороже військо, зараз запалював бочку із смолою — і стовп чорного диму сповіщав далеко навкруги про небезпеку.Козаки обирали з-поміж себе кошового отамана. Очолюване ним військо було як одна сім’я. Витривалі й дужі, кмітливі й надзвичайно хоробрі, козаки чинили опір найзапеклішому ворогові. Захоплені зненацька в поході, вони негайно могли побудувати з возів неприступну фортецю й мужньо боронилися проти війська, набагато дужчого за себе.Коли ж треба було перечекати неминучу загрозу де-небудь при березі чи в плавнях, запорожець брав у рот звичайнісіньку очеретину і тривалий час міг просидіти під водою, дихаючи через трубочку.За звичаєм, запорожці голили собі бороди й голови, лишаючи тільки довгі вуса й оселедець. Оселедець звисав з маківки, й часто його намотували на вухо. Одяг теж був незвичайний: червоні, як жар, і широченні шаровари, жупан, барвистий пояс, із-за якого стирчало кілька пістолів, шапка з китицею, при боці шабля та ще люлька з мідним ланцюжком мало не до п’ят. Слава про волелюбних козаків-запорожців линула широким світом. Про них знала вся Європа і Схід, вони залишили славну сторінку як лицарі честі й захисники рідної землі.Ця культурна спадщина нашого народу сьогодні мало досліджена. А це ж було для наших пращурів віруванням, так само, як ми віримо в Ісуса Христа. Тільки з чиєїсь легкої руки це нині назвали міфологією. Це був б життя наших предків б гармонійного поєднання й ототожнення себе з природою. Давні українці мали свій Олімп, природа для них була живою, вони вірили в її чарівну силу. Крім головних божеств: Сварога, Дажбога, Перуна, Велеса, Ярила, Купала, вони поклонялися Сонцю, Місяцеві, зіркам, а також усім явищам природи: блискавці, морозу, вітру, вогню, воді тощо.У родинному колі особливими почестями була наділена Берегиня — найдавніша богиня добра й захисту людини від усякого зла. З часом Берегиня стає «хатньою» богинею. Вона захищає оселю, усю родину, малих дітей від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо. Зображалась або вишивалась Берегиня на білих рушниках, що вивішу-чалися над вікнами й дверима, і мала захищати домівку від чорних сил. Образ Берегині вишивався на одязі, вирізьблювався на віконницях, ґанку. Невеликі зображення Берегині з глини або міді носили на грудях. Традиційне зображення Берегині — символічна постать жінки із застережливо піднятими руками. її образ з 14 століття входить до українського народно-прикладного мистецтва й дійшов до наших днів. Про це нагадує, зокрема, Київська Оранта із піднятими руками, ніби стоїть на захисті всієї землі української.

Вильгельм I (нем. Wilhelm I. Friedrich Ludwig), (22 марта 1797 — 9 марта 1888), король Пруссии (царствовал с 1861) и германский император (кайзер) (царствовал с 18 января 1871), первый правитель возникшей после объединения страны Германской империи (Второго рейха) .

Жизнь до престола и военная карьера

Второй сын Фридриха Вильгельма III, Вильгельм не считался потенциальным наследником престола, поэтому получил ограниченное образование. Он служил в армии с 1814, сражался против Наполеона, и был, по отзывам, очень храбрым солдатом. Он также стал превосходным дипломатом, участвуя в дипломатических миссиях после 1815. В 1848 он успешно подавил восстание против его старшего брата короля Фридриха Вильгельма IV.

Принц-регент

В 1857 Фридрих Вильгельм IV перенёс инсульт и стал умственно недее до конца жизни. В январе 1858 Вильгельм стал принцем-регентом своего брата. Король и Кайзер 2 января 1861 Фридрих Вильгельм IV умер и Вильгельм взошёл на трон как Вильгельм I Прусский. Он унаследовал конфликт между королём и либеральным парламентом. Его считали политически нейтральным человеком, поскольку он вмешивался в политику меньше, чем его брат. Он, однако, нашёл консервативное решение конфликта: назначил Отто фон Бисмарка премьер-министром. Согласно прусской конституции, премьер-министр подчинялся исключительно королю, а не парламенту. Бисмарк рассматривал работу на этом посту как вассальную обязанность по отношению к сеньору. Однако именно Бисмарк реально управлял политикой, как внутренней, так и внешней; несколько раз он получал согласие Вильгельма, угрожая отставкой.

После Франко-прусской войны Вильгельм был объявлен германским императором 18 января 1871 в Версале, во дворце Людовика XIV.После этой церемонии Северогерманский Союз (1867—1871) был преобразован в Германскую Империю (нем. Deutsches Reich, "Немецкий Рейх", 1871—1945).

Эта Империя была федеративной; император являлся главой государства и президентом (первым среди равных) федеральных монархов (короли Баварии, Вюртемберга, Саксонии, великие герцоги Бадена и Гессена и др. , в том числе сенаты свободных городов Гамбурга и Бремена) . Вильгельм принял титул "Германский император" неохотно, он предпочёл бы именоваться "Императором Германии", но этот титул не устраивал федеральных монархов.

В своих мемуарах Бисмарк описывал Вильгельма как старомодного, вежливого и обходительного джентельмена и истинного прусского офицера, с хорошим чувством здравого смысла, но поддающегося "женскому влиянию".