Чтобы реформировать растерянный Советский Союз и добиться демократизации внутри коммунистической партии, Михаил Горбачев ввел «перестройку» и «гласность».
Перестройка была политическим движением за преобразование в Коммунистической партии Советского Союза в течение 1980-х до 1991 года. Перестройка относится к восстановлению политической и экономической системы, созданной Коммунистической партией.
Термин «гласность» означает «открытость» и был названием социальных и политических реформ, направленных на расширение прав и свобод советского народа. Его целью было вовлечь больше людей в политический процесс посредством свободы выражения мнений. Это привело к снижению цензуры в средствах массовой информации, что позволило писателям и журналистам обнародовать новости о коррупции в правительстве и депрессивном положении советских людей.
Горбачев ослабил централизованный контроль над многими предприятиями, позволив некоторым фермерам и производителям самим решать, какую продукцию производить, сколько производить и какую плату взимать за них. Это стимулировало их стремиться к прибыли, но также противоречило строгому контролю над ценами, который был основой советской экономической политики. Конечно, это сказалось на падении уровня жизни.
В мае 1988 года Горбачев ввел новую политику, которая позволила создать ограниченные кооперативные предприятия в пределах Советского Союза, что привело к росту числа частных магазинов, ресторанов и производителей.
Горбачев также снял ограничения на внешнюю торговлю, оптимизировав процессы, чтобы позволить производителям и органам местного самоуправления обходить ранее удушающую бюрократическую систему центрального правительства. Он поощрял западные инвестиции, хотя позже он изменил свою первоначальную политику, которая требовала, чтобы эти новые деловые предприятия были в большинстве своем российскими и управлялись.В то время как Горбачев начал эти реформы, чтобы запустить медлительную советскую экономику, многие из них имели противоположный эффект. Например, сельскохозяйственный сектор поставлял продукты питания по низким ценам благодаря десятилетиям крупных государственных субсидий. Теперь на рынке можно было бы устанавливать более высокие цены - цены, которые многие Советы не могли себе позволить. Государственные расходы и советский долг взлетели до небес, а попытки рабочих повысить заработную плату привели к опасной инфляции.
Пояснення:Французький абсолютизм — абсолютна монархія, що утвердилась у Франції в останні два століття існування Старого порядку. Абсолютизм прийшов на заміну періоду станової монархії і був ліквідований Великою Французькою революцією.
Спроба генеральних штатів в період релігійних війн обмежити королівську владу не вдалась. Цьому завадили прагнення знаті повернутися до феодального роздроблення і бажання міст відновити свою колишню незалежність, тоді як генеральні штати могли бути всього лиш центральною владою, при цьому не надаючи більш широких прав містам та місцевій знаті.
З іншого боку, вищі стани і міщани ворогували між собою. Народ був невдоволений свавіллям дворян і міжусобицями, та був готовий підтримати владу, яка рятувала його від анархії. Генріх IV взагалі не скликав генеральних штатів; після цього вони скликалися лише одного разу. Головним завданням його уряду було покращення економічного добробуту країни і державних фінансів. Йому допомагав міністр Сюллі — суворий і чесний гугенот. Вони піклувалися про розвиток сільськогосподарського сектору (землеробства) і промисловості, про полегшення податкового навантаження, про внесення порядку в фінансову систему, однак для втілення задумів їм забракло часу.
У період раннього дитинства Людовіка XIII, в 1614 році, для припинення заворушень в управлінні були скликані генеральні штати. Третій стан виступив з цільовою програмою перетворень:
1) скликати державних чиновників на певні терміни;
2) привілеї духовенства і дворянства мали бути відмінені, а податки розповсюджувалися б більш рівномірно;
3) уряд припиняв купувати покірність вельмож грошовими роздачами, для того щоби припинити довільні арешти.
Вище духівництво і дворянство були вкрай незадоволені такими заявами і протестували проти слів оратора третього стану, який зрівняв три стани з трьома синами одного батька. Привілейовані стани не хотіли бачити братами людей, яких вони швидше вважали своїми слугами. Скликання штатів не змінило ситуацію, і після цього вони не скликалися протягом 175 років.
Початок встановлення режиму абсолютизму у Франції поклала ще династія Валуа в кінці XV ст. (Людовік XII, Генріх II). Велике значення мало остаточне завершення політичного об'єднання країни за Людовіка XI (1461-1483), а його наступники намагалися скористатися наданими можливостями для встановлення повного контролю над усіма провінціями та для ліквідації автономії міст. До середини XVI ст. майже уся територія країни перебувала під владою короля. Нова династія Бурбонів (з другої пол. XVI ст.) мала уже необмежену владу. Утвердження абсолютизму супроводилося війнами між католиками і гугенотами, монархія зуміла використати і цю обставину для свого зміцнення.
Остаточно сформувався абсолютизм за кардинала Рішельє, який служив у слабовольного Людовіка XIII. Рішельє суворо придушував виступи народних низів, розправлявся з релігійними дисидентами-гугенотами, рішуче карав непокірних магнатів. «Інтереси держави,-стверджував Рішельє,- є найвище благо... Моя перша ціль - велич короля, друга - могутність королівства».
Для управління провінціями замість колишніх герцогів і графів та їх наступників - прево і бальї були поставлені нові королівські чиновники - «інтенданти поліції, юстиції і фінансів». В їхню компетенцію входило керівництво місцевою поліцією та збройними силами, а також збір податків. Інтендантів призначали з осіб немісцевого походження, як правило, незнатних. Ця посада не продавалася з торгів, як майже усі інші.
Чтобы реформировать растерянный Советский Союз и добиться демократизации внутри коммунистической партии, Михаил Горбачев ввел «перестройку» и «гласность».
Перестройка была политическим движением за преобразование в Коммунистической партии Советского Союза в течение 1980-х до 1991 года. Перестройка относится к восстановлению политической и экономической системы, созданной Коммунистической партией.
Термин «гласность» означает «открытость» и был названием социальных и политических реформ, направленных на расширение прав и свобод советского народа. Его целью было вовлечь больше людей в политический процесс посредством свободы выражения мнений. Это привело к снижению цензуры в средствах массовой информации, что позволило писателям и журналистам обнародовать новости о коррупции в правительстве и депрессивном положении советских людей.
Горбачев ослабил централизованный контроль над многими предприятиями, позволив некоторым фермерам и производителям самим решать, какую продукцию производить, сколько производить и какую плату взимать за них. Это стимулировало их стремиться к прибыли, но также противоречило строгому контролю над ценами, который был основой советской экономической политики. Конечно, это сказалось на падении уровня жизни.
В мае 1988 года Горбачев ввел новую политику, которая позволила создать ограниченные кооперативные предприятия в пределах Советского Союза, что привело к росту числа частных магазинов, ресторанов и производителей.
Горбачев также снял ограничения на внешнюю торговлю, оптимизировав процессы, чтобы позволить производителям и органам местного самоуправления обходить ранее удушающую бюрократическую систему центрального правительства. Он поощрял западные инвестиции, хотя позже он изменил свою первоначальную политику, которая требовала, чтобы эти новые деловые предприятия были в большинстве своем российскими и управлялись.В то время как Горбачев начал эти реформы, чтобы запустить медлительную советскую экономику, многие из них имели противоположный эффект. Например, сельскохозяйственный сектор поставлял продукты питания по низким ценам благодаря десятилетиям крупных государственных субсидий. Теперь на рынке можно было бы устанавливать более высокие цены - цены, которые многие Советы не могли себе позволить. Государственные расходы и советский долг взлетели до небес, а попытки рабочих повысить заработную плату привели к опасной инфляции.
Відповідь:
Пояснення:Французький абсолютизм — абсолютна монархія, що утвердилась у Франції в останні два століття існування Старого порядку. Абсолютизм прийшов на заміну періоду станової монархії і був ліквідований Великою Французькою революцією.
Спроба генеральних штатів в період релігійних війн обмежити королівську владу не вдалась. Цьому завадили прагнення знаті повернутися до феодального роздроблення і бажання міст відновити свою колишню незалежність, тоді як генеральні штати могли бути всього лиш центральною владою, при цьому не надаючи більш широких прав містам та місцевій знаті.
З іншого боку, вищі стани і міщани ворогували між собою. Народ був невдоволений свавіллям дворян і міжусобицями, та був готовий підтримати владу, яка рятувала його від анархії. Генріх IV взагалі не скликав генеральних штатів; після цього вони скликалися лише одного разу. Головним завданням його уряду було покращення економічного добробуту країни і державних фінансів. Йому допомагав міністр Сюллі — суворий і чесний гугенот. Вони піклувалися про розвиток сільськогосподарського сектору (землеробства) і промисловості, про полегшення податкового навантаження, про внесення порядку в фінансову систему, однак для втілення задумів їм забракло часу.
У період раннього дитинства Людовіка XIII, в 1614 році, для припинення заворушень в управлінні були скликані генеральні штати. Третій стан виступив з цільовою програмою перетворень:
1) скликати державних чиновників на певні терміни;
2) привілеї духовенства і дворянства мали бути відмінені, а податки розповсюджувалися б більш рівномірно;
3) уряд припиняв купувати покірність вельмож грошовими роздачами, для того щоби припинити довільні арешти.
Вище духівництво і дворянство були вкрай незадоволені такими заявами і протестували проти слів оратора третього стану, який зрівняв три стани з трьома синами одного батька. Привілейовані стани не хотіли бачити братами людей, яких вони швидше вважали своїми слугами. Скликання штатів не змінило ситуацію, і після цього вони не скликалися протягом 175 років.
Початок встановлення режиму абсолютизму у Франції поклала ще династія Валуа в кінці XV ст. (Людовік XII, Генріх II). Велике значення мало остаточне завершення політичного об'єднання країни за Людовіка XI (1461-1483), а його наступники намагалися скористатися наданими можливостями для встановлення повного контролю над усіма провінціями та для ліквідації автономії міст. До середини XVI ст. майже уся територія країни перебувала під владою короля. Нова династія Бурбонів (з другої пол. XVI ст.) мала уже необмежену владу. Утвердження абсолютизму супроводилося війнами між католиками і гугенотами, монархія зуміла використати і цю обставину для свого зміцнення.
Остаточно сформувався абсолютизм за кардинала Рішельє, який служив у слабовольного Людовіка XIII. Рішельє суворо придушував виступи народних низів, розправлявся з релігійними дисидентами-гугенотами, рішуче карав непокірних магнатів. «Інтереси держави,-стверджував Рішельє,- є найвище благо... Моя перша ціль - велич короля, друга - могутність королівства».
Для управління провінціями замість колишніх герцогів і графів та їх наступників - прево і бальї були поставлені нові королівські чиновники - «інтенданти поліції, юстиції і фінансів». В їхню компетенцію входило керівництво місцевою поліцією та збройними силами, а також збір податків. Інтендантів призначали з осіб немісцевого походження, як правило, незнатних. Ця посада не продавалася з торгів, як майже усі інші.