Особливості державного устрою і політичного життя Великої Британії:
Політичний устрій Великої Британії базувався на конституційному акті «Білль про права», прийнятому ще наприкінці XVII ст. За цим актом тільки парламент був наділений правом приймати або скасовувати закони, встановлювати нові податки та розподіляти державний бюджет. На відміну від Франції, де було багато партій, у Великій Британії в перші роки XX ст. домінували дві: консерватори (торі) і ліберали (віги). Після перемоги однієї з них від партії, що перемогла, обирали голову уряду - прем'єр-міністра, а партія, яка програла вибори, переходила в опозицію. У вересні 1900 р. до влади в Англії прийшли консерватори, перед якими відразу постала проблема торговельної політики.
Внутрішнє становище й політичне життя Німеччини:
Під політичною системою Німеччини розуміють сукупність політичних інституцій, процесів прийняття політичних рішень та зміст цих політичних рішень.
Політична система Німеччини базується на принципах федералізму та парламентської демократії. Основну роль відіграють інтенсивно конкуруючі одна з одною політичні партії, тому політичну систему Німеччини ще часто називають партійною демократією.
Верхньою палатою парламенту був Бундесрат. Він був наділений законодавчою та значною частиною виконавчої влади, мав право видавати укази.
Бундестаг, нижня палата, обирався загальним голосуванням на 5 років (у голосуванні не брали участі жінки й військовослужбовці). Повноваження Рейхстагу були обмеженими: у разі, якщо він відхиляв законопроект, канцлер міг обійтися й без його схвалення. Прийняті Бундестагом закони підлягали затвердженню імператором.
Німецький уряд був представлений в особі канцлера. Кабінету міністрів по суті не існувало; міністри були підлеглими канцлера.
Правлячим у Німецькій імперії став юнкерський блок
Опорою влади в Німеччині були численні організації та партії.
Характерною ознакою політичного життя в Німеччині, як і в Росії, було те, що вона не мала традицій лібералізму. Причинами того була слабкість і залежність від держави буржуазії.
Внутрішнє становище й політичне життя Франції:
Щодо Франції, то за темпами економічного розвитку вона відставала від свого головного опонента на континенті - Німеччини. Як зазначалося, у країні зберігалася велика кількість дрібних, з числом працівників до 10 осіб, підприємств. За рівнем технічного оснащення сільського господарства Франція взагалі перебувала на десятому місці.
На відміну від Великої Британії та Німеччини, Франція була аграрно- індустріальною країною: 43 %% її жителів були зайняті в сільському господарстві. На тлі загального відставання у Франції швидкими темпами розвивалося авіабудування і виробництво автомобілів, хімічна й електротехнічна промисловість. Організація французької банківської справи не поступалася жодній європейській країні, держава здобула славу світового кредитора.
Політичний розвиток :
Перемога у Столітній війні сприяла об'єднанню країни та формуванню централізованної держави. Починаючи від Людовіка XII (1498 - 1515 рр.), не скликаються Генеральні штати. Створено Велику і приватну королівські ради, члени яких призначалися королем. Сформовано особливий придворний церемоніал, в основі якого - культ короля. Чиновництво контролює всі сфери суспільного життя. Замість феодального ополчення створено постійну найману армію. Королівській владі підпорядковано французьку католицьку церкву; Папа Римський лише затверджував церковних посадовців. Буржуазія відноситься до третього стану ( разом із селянами і ремісниками), тому не має влади. Розвивається абсолютизм, або абсолютна монархія - необмежена влада монарха.
Р.s/ Зайве хочеш прибери. Тут можуть не зовсім точно співпадати дати т.к. як іноді йдеться й про 20 століття/
За правління Катерини II українські землі були повністю інтегровані до складу Російської імперії. Вона ліквідувала Гетьманат як систему управління Україною, знищила Запорозьку Січ. Цариця ввела кріпосне право, провела конфіскацію монастирських земель і маєтностей на наших територіях. Припинила дію місцевого права в Україні, запровадила виключно загальноросійські закони. Ці дії були запроваджені, аби в українців не проявлялося жодного бажання щодо заснування власної незалежної держави. Імперській владі було вигідно привласнити собі українські землі.
Політичний устрій Великої Британії базувався на конституційному акті «Білль про права», прийнятому ще наприкінці XVII ст. За цим актом тільки парламент був наділений правом приймати або скасовувати закони, встановлювати нові податки та розподіляти державний бюджет. На відміну від Франції, де було багато партій, у Великій Британії в перші роки XX ст. домінували дві: консерватори (торі) і ліберали (віги). Після перемоги однієї з них від партії, що перемогла, обирали голову уряду - прем'єр-міністра, а партія, яка програла вибори, переходила в опозицію. У вересні 1900 р. до влади в Англії прийшли консерватори, перед якими відразу постала проблема торговельної політики.
Внутрішнє становище й політичне життя Німеччини:Під політичною системою Німеччини розуміють сукупність політичних інституцій, процесів прийняття політичних рішень та зміст цих політичних рішень.
Політична система Німеччини базується на принципах федералізму та парламентської демократії. Основну роль відіграють інтенсивно конкуруючі одна з одною політичні партії, тому політичну систему Німеччини ще часто називають партійною демократією.
Верхньою палатою парламенту був Бундесрат. Він був наділений законодавчою та значною частиною виконавчої влади, мав право видавати укази.
Бундестаг, нижня палата, обирався загальним голосуванням на 5 років (у голосуванні не брали участі жінки й військовослужбовці). Повноваження Рейхстагу були обмеженими: у разі, якщо він відхиляв законопроект, канцлер міг обійтися й без його схвалення. Прийняті Бундестагом закони підлягали затвердженню імператором.
Німецький уряд був представлений в особі канцлера. Кабінету міністрів по суті не існувало; міністри були підлеглими канцлера.
Правлячим у Німецькій імперії став юнкерський блок
Опорою влади в Німеччині були численні організації та партії.
Характерною ознакою політичного життя в Німеччині, як і в Росії, було те, що вона не мала традицій лібералізму. Причинами того була слабкість і залежність від держави буржуазії.
Внутрішнє становище й політичне життя Франції:Щодо Франції, то за темпами економічного розвитку вона відставала від свого головного опонента на континенті - Німеччини. Як зазначалося, у країні зберігалася велика кількість дрібних, з числом працівників до 10 осіб, підприємств. За рівнем технічного оснащення сільського господарства Франція взагалі перебувала на десятому місці.
На відміну від Великої Британії та Німеччини, Франція була аграрно- індустріальною країною: 43 %% її жителів були зайняті в сільському господарстві. На тлі загального відставання у Франції швидкими темпами розвивалося авіабудування і виробництво автомобілів, хімічна й електротехнічна промисловість. Організація французької банківської справи не поступалася жодній європейській країні, держава здобула славу світового кредитора.
Політичний розвиток :
Перемога у Столітній війні сприяла об'єднанню країни та формуванню централізованної держави. Починаючи від Людовіка XII (1498 - 1515 рр.), не скликаються Генеральні штати. Створено Велику і приватну королівські ради, члени яких призначалися королем. Сформовано особливий придворний церемоніал, в основі якого - культ короля. Чиновництво контролює всі сфери суспільного життя. Замість феодального ополчення створено постійну найману армію. Королівській владі підпорядковано французьку католицьку церкву; Папа Римський лише затверджував церковних посадовців. Буржуазія відноситься до третього стану ( разом із селянами і ремісниками), тому не має влади. Розвивається абсолютизм, або абсолютна монархія - необмежена влада монарха.Р.s/ Зайве хочеш прибери. Тут можуть не зовсім точно співпадати дати т.к. як іноді йдеться й про 20 століття/