Подумайте! Почему лодовик XV наложил запрет, а Екатерина Великая пред- ложила печатать "Энциклопедио" Дидро? Реформы, осуществленные в Австрии в правление Марии Терезии
2.карлукские племена расселились на обширной территории Казахстана — от Джунгарского Алатау до среднего течения Сырдарьи, обитали между озерами Балхаш и Иссык-Куль, в долинах р. Или, Чу, Талас, в отрогах Тянь-Шаня, в Исфиджабс-кой области вплоть до средневекового города Отрара
3.Огузское государство или Конфедера́ция Огу́зов (756—1055) было основано огузами. Первоначально огузы кочевали в Семиречье. Вытесненные карлуками, огузы переселились на среднее течение Сырдарьи. Позднее они расселились от Сырдарьи до Волги.
4.ТАХИРИ́ДОВ ГОСУДÁРСТВО – феодальное государство (821–873) в "Хорасане". Образовалось в процессе распада халифата Аббасидов. Основатель Т. ... Опиравшийся на дихканов Хорасана, Тахир проявил стремление к полной самостоятельности, опустив упоминание имени халифа в пятничном богослужении в своей резиденции Мерве.
Хресто́ві похо́ди (лат. expeditiones sacrae, cruciatae; англ. crusades, ісп. і порт. cruzadas, нім. Kreuzzüge; фр. croisades) — у середньовіччі військові експедиції християн, що дали Богові обітницю звільнити Святу Землю від мусульманського гніту[1]. Тривали у XI—XV століттях[1]. У широкому сенсі — усі військові кампанії християн, які заприсяглися боротися проти «невірних»: мусульман, язичників, єретиків,відлучених від Церкви тощо[1]. Передбачали єднання усіх християнських правителів і народів під егідою Святого Престолу[1]. Оголошувалися через проповідь[1]. Кожен учасник-доброволець складав обітницю і отримував знак хреста на одяг з рук папи або його представників[1]. Хрестоносці мали право на індульгенції та тимчасові привілеї: непідсудність світській владі, недоторканість особи або майна, тощо[1]. Найвідомішими є так звані Східні походи за звільнення та захист Єрусалима[1]; серед інших — Реконкіста та кампанії християн Піренейського півострова проти маврів (XI—XVI ст.)[1]; Північні походи проти балтійських язичників (пруссів, литовців)[1]; походи проти єресі альбігойців[1]; кампанії проти Джона Безземельного чи Фрідріха ІІ (ХІІІ ст.)[1]. У сучасній літературі хрестовими походами інколи переносно називають будь-які війни релігійного характеру, як то Іраклієву війну проти Персії чи Саксонські війни Карла Великого[1].
2.карлукские племена расселились на обширной территории Казахстана — от Джунгарского Алатау до среднего течения Сырдарьи, обитали между озерами Балхаш и Иссык-Куль, в долинах р. Или, Чу, Талас, в отрогах Тянь-Шаня, в Исфиджабс-кой области вплоть до средневекового города Отрара
3.Огузское государство или Конфедера́ция Огу́зов (756—1055) было основано огузами. Первоначально огузы кочевали в Семиречье. Вытесненные карлуками, огузы переселились на среднее течение Сырдарьи. Позднее они расселились от Сырдарьи до Волги.
4.ТАХИРИ́ДОВ ГОСУДÁРСТВО – феодальное государство (821–873) в "Хорасане". Образовалось в процессе распада халифата Аббасидов. Основатель Т. ... Опиравшийся на дихканов Хорасана, Тахир проявил стремление к полной самостоятельности, опустив упоминание имени халифа в пятничном богослужении в своей резиденции Мерве.
Хресто́ві похо́ди (лат. expeditiones sacrae, cruciatae; англ. crusades, ісп. і порт. cruzadas, нім. Kreuzzüge; фр. croisades) — у середньовіччі військові експедиції християн, що дали Богові обітницю звільнити Святу Землю від мусульманського гніту[1]. Тривали у XI—XV століттях[1]. У широкому сенсі — усі військові кампанії християн, які заприсяглися боротися проти «невірних»: мусульман, язичників, єретиків,відлучених від Церкви тощо[1]. Передбачали єднання усіх християнських правителів і народів під егідою Святого Престолу[1]. Оголошувалися через проповідь[1]. Кожен учасник-доброволець складав обітницю і отримував знак хреста на одяг з рук папи або його представників[1]. Хрестоносці мали право на індульгенції та тимчасові привілеї: непідсудність світській владі, недоторканість особи або майна, тощо[1]. Найвідомішими є так звані Східні походи за звільнення та захист Єрусалима[1]; серед інших — Реконкіста та кампанії християн Піренейського півострова проти маврів (XI—XVI ст.)[1]; Північні походи проти балтійських язичників (пруссів, литовців)[1]; походи проти єресі альбігойців[1]; кампанії проти Джона Безземельного чи Фрідріха ІІ (ХІІІ ст.)[1]. У сучасній літературі хрестовими походами інколи переносно називають будь-які війни релігійного характеру, як то Іраклієву війну проти Персії чи Саксонські війни Карла Великого[1].