Політики
вирішували
протягом XII-
XV ст.
Висновки. 1 Основною формою правління в Європі стала
В цьому питанні відрізнялась ТІЛЬКИ
В ЯКИХ СКлалася
а на
2. Централізована держава створена була в
такі країни як .
залишилися роздробленими.
3. В таких країнах як
відбувалася визвольна війна
з . . . . . Такі країни, як
проводили
загарбницьку політику (хто — де?)
III. Складіть портретну галерею цього часу
Англія
Франція[Німеччина Італія Іспанія
Вільгельм Завойовник |
Ізабелль |
Хто з цих героїв має з вашої точки зору найбільш позитивний
Імідж і чому Доведіть аргументовано
Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].
Серьезно отставала энергетическая база, промышленность строительных материалов. Казахстан оставался поставщиком горнорудного сырья. Квалифицированные кадры рабочих, инженерно-технические работники завозились извне, преимущественно из РСФСР, Украины. С.Садвакасов с горечью говорил: «Казахстан был и остался колонией…» Усиленно шел процесс урбанизации. В 1939 г. в городах республики проживали 375 тыс. казахов, в пять раз больше, чем в 1926 г. В городах и поселках городского типа накануне войны проживали всего 16% казахов. Городское население росло за счет рабочих, инженеров и техников, прибывших из Москвы, Ленинграда, Киева, Харькова Свердловска.