1 зміна в цій версії очікує на перевірку. Стабільну версію було перевірено 28 грудня 2015.Ця стаття про Китайську цивілізацію. Про інші значення див. Китай (значення).
На сьогодні дві держави використовують назву «Китай». Це Китайська Народна Республіка (КНР), яка контролює територію материкового Китаю, Гонконг та Макао, а також Республіка Китай, яка володіє островами Тайвань, Мацу і Кіньмень.
Китай, або Хін[1] (кит. традиц.: 中國; спрощ.: 中国; піньїнь: zhōngguó, чжунго, «центральна країна») — культурний регіон і стародавня цивілізація Східної Азії. Китай належить до найбільш прадавніх цивілізацій, яка увібрала у себе велику кількість держав та культур впродовж 6 тисяч років. Громадянська війна у Китаї по закінченнюДругої світової війни спричинила поділ цього регіону на дві держави, котрі продовжують вживати у своїй назві слово «Китай». Це — Китайська Народна республіка (КНР), яка володіє материковим Китаєм, та Республіка Китай, яка контролює острів Тайвань та прилеглі до нього острови.
Китай має довгу і майже неперервну цивілізаційну історію та одну з найстаріших і найскладніших систем письма. До 19 століття він був однією з найпередовіших світовихполітій і основним культурним центром Східної Азії. Китайський вплив на сусідні держави залишається істотним до сьогодні. Китай — батьківщина багатьох технічних винаходів, які змінили долю людства. Серед них — папір, компас, порох, друкарство.
Китай має величезний економічний потенціал. Темпи приросту промислової і сільськогосподарської продукції дуже високі. За обсягом ВНП країна займає друге місце в світі після США, а у кінці XX ст. вона перебувала на сьомому місці.
21.СМОЛЕНСКОЕ КНЯЖЕСТВО, древнерусское княжество, занимавшее территории по верхнему течению Днепра. Из городов в Смоленском княжестве, помимо Смоленска, крупное значение имели Торопец, Орша, позднее — Мстиславль, Можайск. Политическое обособление Смоленска началось с 1030-х. Самостоятельным Смоленское княжество стало при кн. Ростиславе Мстиславиче (1127 — 59), внуке Владимира Мономаха. При нем оно значительно расширилось и достигло наибольшего расцвета и могущества. В 1136 в Смоленском княжестве была учреждена епархия, получившая позднее земли и привилегии. При преемниках Романа Ростиславича (1160 — 80) началось дробление Смоленского княжества на уделы и уменьшение его влияния на общерусские дела. Одновременно Смоленское княжество подверглось нападению со стороны немецких крестоносцев и литовских князей. Во 2-й пол. XIII в. из Смоленского княжества выделились Можайский и Вяземский уделы. Это ослабило Смоленское княжество в борьбе с литовскими князьями. Кн. Святослав Иванович (1358 — 86) вел энергичную борьбу с Литвой за независимость Смоленского княжества, однако потерпел поражение и погиб в битве на р. Вехре. Смоленское княжество было захвачено литовским кн. Витовтом. В 1401 в Смоленском княжестве произошло восстание против власти литовцев. Смоляне посадили на смоленский стол Юрия Святославича. Но в 1404 Смоленск вновь был взят Витовтом. Смоленское княжество утратило политическую самостоятельность. Оно стало частью Польско-Литовского государства. Смоленская земля была возвращена России в 1514, захвачена Польшей в 1618 и вновь возвращена в 1667.
На сьогодні дві держави використовують назву «Китай». Це Китайська Народна Республіка (КНР), яка контролює територію материкового Китаю, Гонконг та Макао, а також Республіка Китай, яка володіє островами Тайвань, Мацу і Кіньмень.
Китай, або Хін[1] (кит. традиц.: 中國; спрощ.: 中国; піньїнь: zhōngguó, чжунго, «центральна країна») — культурний регіон і стародавня цивілізація Східної Азії. Китай належить до найбільш прадавніх цивілізацій, яка увібрала у себе велику кількість держав та культур впродовж 6 тисяч років. Громадянська війна у Китаї по закінченнюДругої світової війни спричинила поділ цього регіону на дві держави, котрі продовжують вживати у своїй назві слово «Китай». Це — Китайська Народна республіка (КНР), яка володіє материковим Китаєм, та Республіка Китай, яка контролює острів Тайвань та прилеглі до нього острови.
Китай має довгу і майже неперервну цивілізаційну історію та одну з найстаріших і найскладніших систем письма. До 19 століття він був однією з найпередовіших світовихполітій і основним культурним центром Східної Азії. Китайський вплив на сусідні держави залишається істотним до сьогодні. Китай — батьківщина багатьох технічних винаходів, які змінили долю людства. Серед них — папір, компас, порох, друкарство.
Китай має величезний економічний потенціал. Темпи приросту промислової і сільськогосподарської продукції дуже високі. За обсягом ВНП країна займає друге місце в світі після США, а у кінці XX ст. вона перебувала на сьомому місці.
княжество, занимавшее территории по верхнему
течению Днепра. Из городов в Смоленском
княжестве, помимо Смоленска, крупное значение
имели Торопец, Орша, позднее — Мстиславль,
Можайск. Политическое обособление Смоленска
началось с 1030-х. Самостоятельным Смоленское
княжество стало при кн. Ростиславе Мстиславиче
(1127 — 59), внуке Владимира Мономаха. При нем оно
значительно расширилось и достигло наибольшего
расцвета и могущества. В 1136 в Смоленском
княжестве была учреждена епархия, получившая
позднее земли и привилегии. При преемниках
Романа Ростиславича (1160 — 80) началось дробление
Смоленского княжества на уделы и уменьшение его
влияния на общерусские дела. Одновременно
Смоленское княжество подверглось нападению со
стороны немецких крестоносцев и литовских
князей. Во 2-й пол. XIII в. из Смоленского княжества
выделились Можайский и Вяземский уделы. Это
ослабило Смоленское княжество в борьбе с
литовскими князьями. Кн. Святослав Иванович (1358 —
86) вел энергичную борьбу с Литвой за
независимость Смоленского княжества, однако
потерпел поражение и погиб в битве на р. Вехре.
Смоленское княжество было захвачено литовским
кн. Витовтом. В 1401 в Смоленском княжестве
произошло восстание против власти литовцев.
Смоляне посадили на смоленский стол Юрия
Святославича. Но в 1404 Смоленск вновь был взят
Витовтом. Смоленское княжество утратило
политическую самостоятельность. Оно стало
частью Польско-Литовского государства.
Смоленская земля была возвращена России в 1514,
захвачена Польшей в 1618 и вновь возвращена в 1667.